НОВОСТИ

Насіння в лещатах часотрясіння

ТЕГИ:

Насіннєвий експорт: бути чи?..

Олексій Рижков

 

Незабаром ми перетнемо межу десятиріч. Що на нас чекає за цим поворотом? Дальша інтеграція до європейських інституцій, повернення до совкових корит чи одвічне сновигання між двома цивілізаційними світами? Буриданова Україна кількараз «остаточно» обирала вектор розвитку, а вітчизняні єврооптимісти урочисто заявляли: «Вороття до Мордору немає». Проте «мудрий український народ» щоразу доводив свою кричущу непослідовність. Блукання в коридорах цивілізаційного вибору триває дотепер. А що далі, знову балансування між?

Хай там як, а вельми перс­пективним напрямом підвищення рентабельності агробізнесу є розвиток вітчизняного насінництва, адже насіння є товаром із високою доданою вартістю і має чималий експортний потенціал. Проте куди Україна може експортувати насіння? Ємний ринок Росії втрачено, а постачання до багатьох пострадянських країн ускладнюється потребою транзиту через російську територію. На думку експертів, за поточної кон’юнктури саме країни ЄС можуть стати основним ринком збуту й вітчизняного насіння, однак на цьому многотрудному шляху – безмір перешкод. Темі просування українського насіння на європейські ринки було присвячено бізнес-сніданок «Україна – постачальник насіння до ЄС: план дій», що відбувся на початку зими в середмісті столиці.

Виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко каже: «На сьогодні європейські виробники вільно, без будь-яких обмежень та мита постачають до України насіння на суму близько $ 150 млн на рік, водночас наша країна експортує насіння до країн колишнього СРСР, а до ЄС майже нічого. Такий стан справ спричинений тим, що немає рішення ЄС про еквівалентність вимог української сертифікації вимогам ЄС. Процес визнання української сертифікації Європою затягнувся й потребує розв’язання найближчим часом».

За такої ситуації конче потрібні дії щодо прискорення процесу синхронізації української системи сертифікації насіння з європейськими стандартами. Останніми місяцями відбулася низка важливих подій, які наблизили нашу країну до визнання українського насіння таким, що відповідає вимогам європейського ринку.

Насіннєва асоціація України наголошує, що потрібно вжити заходів на вищому рівні, аби прискорити визначення України як країни, котра має статус еквівалентності щодо системи сертифікації насіння.

Віктор Борисов

Віктор Борисов

 

Як ситуація складатиметься надалі? Вочевидь, є кілька варіантів розвитку подій. За найоптимістичнішого для нас – зелена вулиця для вітчизняного насіння, реалістичний – збереження теперішнього статус-кво на тривалий час, песимістичний – повернення до нещирих обіймів метрополії. Утім, давайте послухаємо досвідчених ринкових гравців.

«Приєднання до схем сертифікації за процедурою OECD було розпочато із січня 2009 р. Десять років – сумний ювілей. Навіть на безвіз для України пішло менше часу! Чи може хтось назвати бренд українського походження, готовий експортувати своє насіння до ЄС? – запитує голова правління НВФГ «Маїс» Віктор Борисов. – Згідно з інформацією, яка в мене є, на сьогодні лише наша компанія має в реєстрі ЄС 17 гібридів. Рух у цьому напрямі ми почали ще 2011 р. Дякуємо MAЇSSADOUR, адже свого часу вони як партнери надали нам відповідну підтримку. Нині ми рухаємося самостійно. Проте не чуємо жодної відповіді на запитання, через які причини Україна не може експортувати насіння, чи це якість, чи це низький генетичний потенціал продукту, чи щось інше. Через відомі причини закрито шлях просування нашого насіння на ринки РФ. Там це питання регулюється дуже просто: фітосанітарний український сертифікат не приймається росіянами. Водночас немає жодного відповідного документу, циркуляру. Отже, там свій ринок захищає РФ, тут свій ринок захищає ЄС. Від того, що зараз відбувається, найбільше страждають виробники, бренди, в яких є українське коріння. Якщо говорити про прогнози на майбутнє, то слід виходити з тих тенденцій, які спостерігаються впродовж десятиріччя, що минає. Десять років тому на українському ринку 30 % було зарубіжного насіння, натомість 70 % – вітчизняного. Нині ці цифри помінялися місцями – залишилося лише 20‑30 % вітчизняного, тобто фактично частка вітчизняного насіння на українському ринку щороку зменшується на 5‑10 %. Якщо твердити про 10‑річну перспективу, то, думаю, що в нас, так само, як і в європейських країнах, не буде як такого розподілу на вітчизняне та зарубіжне, взагалі зникне ця диференціація. Залишаться бренди. А те, що не буде брендовим, піде в історію. Щодо кількості гравців на ринку скажу: десять років тому їх було понад 2000, нині їх чисельність скоротилася до 200. Думаю, що через 10 років їх буде ще вдесятеро менше. Щодо перспектив експорту: за нашими розрахунками, лише по кукурудзі цифра українського експорту може сягати € 1 млрд. А назагал через 5‑10 років генетика різних брендів буде дуже близькою, фірми зі слабшою генетикою припинять своє існування, а конкуренція буде за рівнем сервісу».

Генеральний директор MAS Seeds Ромен Дестйо зазначив, що довготерміновий прогноз розвитку ситуації в Україні давати напрочуд складно: «Короткотермінову перспективу можна накреслити. Українські аграрії готуються до запуску ринку землі. Для нас це означає те, що найближчим часом вони витрачатимуть менше коштів на придбання якісного насіння. Натомість у найближчі 3‑5 років українські сільгоспвиробники інвестуватимуть більше коштів у системи зрошення, новітні технології, аби збільшувати доходи й рентабельність на 1 га. І я дивлюся в майбутнє з оптимізмом. Наведу такий приклад: коли я приїхав сюди 10 років тому, було напрочуд складно знайти добрий український ресторан. А тепер таких місць чимало! Українська їжа чудова! Вважаю, що величезними темпами можуть розвиватися й українські виробники насіння. Втім, не думаю, що кількість гравців на ринку зростатиме, принаймні щодо кукурудзи та соняшнику (за нішевими культурами це можливо), адже в нашому бізнесі слід інвестувати чимало коштів у наукові дослідження, а це до снаги знаним гравцям».

Ромен Дестйо

Ромен Дестйо

 

«Звісно, складно прогнозувати на перспективу, але з економічного погляду Україна має лише зростати, – підкреслив генеральний директор ТОВ «Лімагрейн Україна» Віктор Карбівський. – Проте… Тут є велика політична складова. Якщо говорити про експорт зерна з України, то нині наша країна здебільшого представлена в низькому ціновому сегменті, тобто йдеться про експорт фуражної групи. Ми сказали, що Україна може вирощувати навіть 100 млн т зернових. Цьогоріч ми зібрали вже понад 75 млн т. І бачимо, що навіть із такою кількістю вирощеного дрібні й середні господарства відчувають проблеми з логістикою, є велика проблема з елеваторами. Неабиякий плюс на сьогодні – наявність експортного потенціалу, експортних сортів. Завдяки цьому ми робимо непоганий бізнес. Важливе питання переробки. Що більше Україна перероблятиме, то більше доданої вартості формуватиметься, і відтак зростатиме попит на насіння високої якості. Хочеться в це вірити! У цьому контексті наведу приклад Франції. Практично все, що французи вирощують, вони й переробляють у себе, за винятком, може, двох культур – пшениці та, ймовірно, пивоварного ячменю. Отже, думаю, рухатимемося ми саме в цьому напрямі. А назагал цьогоріч аграрії заробляють менше, істотно зросла орендна плата, зміцнилася гривня тощо. Менше з тим, у сезоні-2020 насіння – це буде останнє, на чому економитимуть господарства. У перспективі буде місце для професіоналів. Так просто вже не заробиш EBITDA 400‑500 $ / га. Ціна помилки буде дуже високою. Як на мене, розвиватимуться нішеві сегменти. Нішу шукатимуть дрібні й середні господарства. Якраз у нішевих сегментах і буде місце для додаткових гравців на насіннєвому ринку».

А чи піде на експорт насіння з українських заводів західних компаній? «Вважаю, що все ж таки буде концентрація потужностей для виробництва насіння для України, – наголошує заступник генерального директора з виробничих питань «КВС-Україна» Володимир Гопчак. – Лише в разі потреби або зміни якихось умов щодо наявності насіння в інших державах зерно, вирощене в Україні, може експортуватися до інших країн. Що буде через п’ять років? Відбудеться перепланування потужностей, перепланування площ, на яких вирощується насіння. Пройде певний логістичний перерозподіл територій для ефективнішого використання потужностей. Наші майбутні партнери – це будуть наші ближні сусіди».

Шляхи до Європи, як виявляється, можуть бути й вельми тернистими. Що стає на заваді вітчизняному експорту до ЄС? «Стоїть питання політекономії» – таке визначення пролунало під час бізнес-сніданку. Слово «стоїть» багатозначне. Позначає, крім іншого, й інертність, нерозвиток. Плекаю надію, що в цій царині протягом 2020‑х рр. все ж таки відбуватиметься певний (а краще інтенсивний) рух.

ВИДЕО
СОБЫТИЯ