НОВОСТИ

Жива мульча з конюшини

ТЕГИ:

Збагачення та захист ґрунту й кредит наступному врожаю

 

Володимир Степанчук, директор ТОВ «Авторитет АГРО»

 

Серйозні зміни клімату, а саме сильні засухи, повені, шторми, надзвичайно спекотні дні, все частіше спричиняють загрозу агроекосистемі. Аграрії стикаються з проблемами водопостачання та деградації ґрунтів. Сільськогосподарські виробники активно шукають шляхи поліпшення стану структури ґрунту й оптимізації затрат на вирощування продукції. Одним із напрямів системи «Жива мульча» є підсівання червоної конюшини (Trifolium pratense) в пшеницю (Triticum spp.).

 

 

Зелена, або жива, мульча має низку переваг в агроекосистемі, серед котрих найголовнішими є:

  • диверсифікація (раціональ­не поєднання двох і більше видів культур у посіві). В чистому посіві використання конюшини на сидерат економічно не ефективно;
  • регулювання температури та вологості ґрунту;
  • пригнічення розвитку бур’янів (зниження гербіцидного навантаження);
  • фіксація азоту (зменшення норм внесення добрив);
  • контроль ерозії ґрунту;
  • збільшення органічної речовини в ґрунті (завдяки біомасі);
  • ефективність розриву циклів розвитку шкідників і хвороб;
  • використання конюшини як проміжної культури в сівозміні та надалі як сидеральне добриво.

 

Тіньовитривалість і біомаса

Конюшина невибаглива до ґрунтів, оптимальна величина рН для її вирощування знаходиться в межах 5,5‑7. Насіння проростає за температури +3‑5°C. Це культура помірного клімату, однак вона продовжує вегетацію й за температури +32°С і вище, добре зносить затінення, перезволоження та прохолодні умови.

Розвиток конюшини в період збирання озимої пшениці

 

Зокрема, сходи витримують приморозки до +5°С, а також короткочасне зниження – навіть до -6-7°С. Як багаторічна культура добре зимує під сніговим покривом, переживаючи морози до -25-30°С.

Конюшина має незначну точку світлової компенсації – всього 6 % (найменша величина інтенсивності світла, за якої синтез органічних речовин дорівнює їх витраті на диханні). Для прикладу, точка світлової компенсації в люцерни удвічі вища – їй для фотосинтезу вже потрібно 13 % освітлення.

Конюшина червона має стрижневий корінь з добре розвиненими бічними корінцями. Найактивніша зона кореневої системи у верхньому шарі ґрунту (12‑15 см) має один із найвищих показників підземної біомаси серед видів конюшини. Головний корінь конюшини червоної зазвичай росте на глибину до одного метра, однак на легких, добре дренованих ґрунтах здатний заглиблюватися до трьох метрів. Кореневі виділення конюшини сприяють росту та розвитку озимої пшениці. Бульбочкові бактерії конюшини (Rhizobium Trifolii), проникаючи через кореневі волоски в корінь, викликають інтенсивне ділення його клітин, унаслідок чого утворюються бульбочки. Самі бактерії розвиваються в цих бульбочках на коренях, беручи участь в асиміляції азоту. Там вони трансформуються в розгалужені форми – бактероїди, що поглинають молекулярний азот, амонійні солі, амінокислоти, нітрати.

 

Постачальник азоту та доступного фосфору

Особливість конюшини червоної, як й усіх бобових, фіксувати азот з атмосфери через симбіотичні взаємодії між підземними вузликами та навколишніми ризобіальними бактеріями для агроекосистеми є надзвичайно корисною. Передусім це утворення та дія бульбочкових бактерій (4,2‑15,2 % азоту постачається в рослину з вузлів конюшини червоної), інший, не менш важливий чинник, – збагачення ґрунту органічною речовиною від розкладання біомаси конюшини.

Кількість азоту від використання червоної конюшини змінюється залежно від накопиченої біомаси, погодних умов, типу ґрунту. Конюшина червона в середньому накопичує приблизно 70‑100 кг  азоту на га: 62 % – у верхньому шарі ґрунту та 38 % – на рівні коренів. За ефективного управління полем аграрій може очікувати, що половина загальної кількості азоту споживається поточною культурою, інша половина лишається в ґрунті для наступного врожаю. Конюшина має здатність трансформувати важкозасвоювані фосфати в легкорозчинні, що дає змогу додатково отримати доступне фосфорне живлення.

Нарощування біомаси у конюшини продовжується впродовж 45 днів після збирання основної культури.

 

Захист ґрунту

Роль конюшини в убезпеченні ґрунту від ерозій важко переоцінити. Щорічне мінімальне (до 30 %) покриття ґрунту зеленою мульчею конюшини знижує ерозію ґрунтів на 60 %. Щільна структура посіву червоної конюшини робить її сприятливою для забезпечення покриття ґрунту, зменшення деградації та збереження вологи й поживних речовин у кореневій зоні. Водночас потужна бічна коренева система (поєднання стрижневої та мичкуватих систем) покращує стійкість конструкції, утримуючи поверхню ґрунту на місці. Якість ґрунту поліпшується завдяки як живій мульчі, так і додатковій органічній речовині. Досягаючи висоти 20‑80 см, конюшина червона нарощує добру вегетативну масу. Разом із кореневою системою конюшина забезпечує ґрунт значною біомасою, яка через низьке співвідношення C:N (між 13,6 і 16,7) легко розкладається на органічну речовину ґрунту, що дає змогу підвищити структурну стійкість ґрунту, знизити ерозію, стік і вилуговування, покращити інфільтрацію води та повітря.

 

Технологічна конкретика

Підсівання конюшини в озиму пшеницю здійснюється навесні відразу після танення снігу. Невеликі тріщини, які утворюються на поверхні землі внаслідок приморозків і відлиг, покращать контакт насіння конюшини з ґрунтом. Підсівання можна проводити до кінця фази кущення, однак обов’язково слід враховувати:

  • строки сівби;
  • фізіологію сорту (високорослий, середньорослий, низькорослий);
  • ширину міжрядь;
  • весняно-кліматичні умови зони (вологозабезпеченість у весняний період).

Описану вище технологію «Жива мульча» було впровад­жено у виробництво озимої пшениці в органічному землеробстві компанії в Новоград-Волинському районі на Житомирщині. Урожайність органічної пшениці на площі 2000 га становила 5 т / га. Підсівання здійснювали у фазі кущення в квітні 2019 року. Норма висіву конюшини червоної – 10‑12 кг / га. Під час вегетації червона конюшина не проявляла конкуренції щодо озимої пшениці. Конюшина активно проводила вегетацію, утворювала бульбочкові бактерії, хоча з цвітінням затрималася до збирання озимої пшениці. В період посухи (стресу) по полях спостерігалася певна нерівномірність висоти біомаси конюшини, однак після випадання дощів ріст рослин швидко вирівнювався.

 

У період високих температур повітря та ґрунту покривна культура (конюшина) запобігала підвищенню температури ґрунту та захищала його поверхню від прямих сонячних променів. Також конюшина пом’якшувала умови вологості ґрунту в період перезволоження – запобігаючи безпосередньому впливу крапель дощу на ґрунт, вона унеможливлювала ущільнення ґрунту та утворення кірки.

Максим Путря (ліворуч), виконавчий директор ТОВ «Цефей Еко» Розвиток кореневої системи

 

Контроль бур’янів, захворювань, шкідників

Важливим чинником, особ­ливо в органічному землеробстві, є боротьба з бур’янами. В цьому разі при застосуванні конюшини червоної в період вегетації та після збирання озимої пшениці щільність бур’янів знизилася на 65 % протягом одного сезону. Навіть такий бур’ян як мітлиця в сприятливий для його розвитку сезон у пшениці не мав понад одну рослину / м2, що не впливає на формування врожаю культури. Отже, конюшина спрацювала як донор азоту для пшениці та пригнічувач для бур’янів через її алелопатичний вплив.

Весняно-літній період вегетації для озимої пшениці у більшості регіонів України цьогоріч видався надзвичайно складним (високі температури змінювалися рясними й численними опадами), що призвело до ураження хворобами (фузаріоз колоса, сажка). Навіть у виробників конвенційного землеробства, де застосовувалися ефективні хімічні фунгіциди, ураження фузаріозом колоса озимої пшениці становило до 10 %. Натомість за рясних опадів і сильних поривів вітру рослини конюшини, всіяні в озиму пшеницю, запобігають перенесенню інфекції захворювань від ґрунту до листової поверхні пшениці.

Розвиток кореневої системи конюшини

 

У господарстві «Цефей Еко» при застосуванні технології «Жива мульча» та використанні органічних фунгіцидів у фазі початок цвітіння ураження колоса хворобами не спостерігалося. Конюшина не має спільних захворювань і шкідників із пшеницею, відтак шкідливим патогенам не було можливості розвиватися на рослинах злакових бур’янів. Ба більше, з’ясувалося, що конюшина заохочує корисних комах (сонечко семикрапкове та золотоочка звичайна) – грізних ворогів попелиць, забезпечує їх їжею, вологою та слугує ареалом їх існування.

Після збирання пшениці жива мульча конюшини ще нарощуватиме біомасу впродовж 45‑50 днів до зупинен­ня вегетації. Надалі її можна загортати як сидерат восени або залишити до весни та використати як сидерат під пізні ярі культури.

Конюшина червона має здатність вивільняти приблизно 50 % азоту впродовж перших 30 днів після загортання в ґрунт, при цьому повне вивільнення азоту проходить за 70 днів.

Запропоновану систему «Жива мульча» можна використовувати в трирічній ротації й у системі Strip-till як ущільнення в сівозміні: озима пшениця + конюшина – кукурудза + конюшина – соя (кукурудза та соя тут не є догмою, можливе застосування інших культур). Така система має потенціал для підвищення агроекологічної стійкості та загальної продуктивності кожної з культур.

 

Резюме

В описаній технології конюшину червону було використано як:

  • культуру для ущільнення (боротьба з бур’янами, стресами від перезволоження та посухи);
  • проміжну культуру (забезпечення азотом з бульбочок, боротьба з хворобами та шкідниками);
  • сидерат (нарощування біомаси для отримання органічної речовини).

Отже, запропонована система використання конюшини червоної в підсіванні в озиму пшеницю має низку переваг для агроекосистеми, а також для виробника в органічному та конвенційному землеробстві. Конюшина надає азот для поточної та пропонує кредит для наступної культури сіво­зміни. Вона забезпечує покриття ґрунту, зменшуючи ерозію, стік і вимивання поживних речовин. Конюшина ефективно конкурує з бур’янами, сповільнює розвиток захворювань і перериває цикл розвитку шкідників. Завдяки поліпшенню структури ґрунту конюшина покращує його водопостачання, стимулює корисну мікробну активність.

Водночас система пропонує й економічні переваги для виробників завдяки скороченню застосування азотних добрив на 50 % і на 40 % – застосування гербіцидів у конвенційному землеробстві. Звісно, що для органічного землеробства система є найактуальнішою, адже вона збільшує вміст органічного азоту (70‑100 кг / га), накопичує вміст легкорозчинного фосфору, збагачує ґрунт органічною речовиною. Технологія залучає в сівозміну бобову культуру (конюшину червону), що для органічних господарств є обов’язковим елементом структури посівних площ (25‑30 %).

ВИДЕО
СОБЫТИЯ