НОВОСТИ

Макрокористь від мікрозаказників

ТЕГИ:

Олексій Рижков

 

Читачі нашого видання вже знають про «План успішного зростання» – ініціативу компанії Syngenta, спрямовану на позитивний вплив на майбутнє довготривалої екобезпеки сільського господарства. Всесвітньо відома компанія взяла на себе такі зобов’язання: підвищувати ефективність вирощування культур (передбачено збільшення врожайності на 20 % до 2020 р.); рятувати більше сільськогосподарських земель (мета – поліпшити родючість 10 млн га сільськогосподарських земель до 2020 р.); сприяти процвітанню біорізноманіття (у плані – поліпшення біорізноманіття 5 млн га сільськогосподарських земель до 2020 р.); надавати можливості дрібним господарствам (прагнення охопити в глобальному масштабі 20 млн дрібних господарств і допомогти їм збільшити врожайність на 50 %); допомагати людям залишатися у безпеці (кількадесят мільйонів осіб уже пройшло навчання з безпеки праці, й це не межа); дбати про кожного працівника (йдеться про справедливі трудові відносини по всій мережі на всіх ланках ланцюжка). Чимало на цьому шляху зроблено, зокрема торік домоглися більшості цілей, запланованих на 2020 р. Проте зупинятися «Сингента» не планує, щоразу визначаючи для себе нові обрії.

Олександр ШирокоступОлександр Широкоступ

 

У цьому контексті цікавим є спільний проєкт із ФГ «Широкоступ» із залученням провідних науковців профільних інститутів. Його спрямовано на конструктивне розв’язання кількох важливих для господарства та всього аграрного виробництва проблем: зупинення активних ерозійних процесів на орних землях, відновлення рівня їх родючості, зменшення забруднення навколишнього середовища пестицидами, збереження й примноження видового біорізноманіття довкілля завдяки створенню мікрозаказників для корисних комах й ентомофагів.

Головна ідея проєкту – за допомогою доступних заходів довести можливість й ефективність сталого розвитку на орних землях аграрного господарства. На думку фундатора проєкту керівника групи регіональних технічних експертів компанії Syngenta в Україні Олек­сандра Зозулі, такі системні заходи протистояння ерозійним процесам відновлюють родючість орних земель, поліпшують біорізноманіття та зменшують пестицидне навантаження на навколишнє середовища. Вони можуть здійснюватися будь-яким господарством власними силами та за прийнятних фінансових витрат.

Цікавий елемент програми – формування мікрозаказника для приваблення, збереження і розповсюдження корисних для людини комах. Науковий консультант проєкту доцент кафедри зоології та ентомології ім. Б. М. Литвинова факультету захисту рослин Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва Михайло Філатов вважає, що такі розробки дають змогу залишати місця, де комахи могли би вижити за активної господарської діяльності людини: «З останніх даних наукових досліджень стає зрозуміло, що придатне для життя людини середовище створюється і підтримується в оптимальному для існування життя стані природними екологічними сукупностями живих організмів – екосистемами. Вони компенсують порушення довкілля, що не перевищують поріг руйнування цієї системи. Оптимальне процентне співвідношення територій для забезпечення екологічної стійкості таке: 10 % – урболандшафти, 30 – сільськогосподарські території, 60 % – природні екосистеми. Протягом 1970‑х рр. процентне співвідношення 40 / 60 було порушене, а тенденція до скорочення природних екосистем зберігається і дотепер. Як наслідок, знижується потенціал біотичного управління навколишнього середовища по всій планеті. До слова, в Україні площа сільськогосподарських угідь становить 70 % усієї території. Чи не найважливішим напрямом збереження різноманіття є створення та підтримка територій, що охороняються (заповідників, національних парків, заказників, зокрема й мікрозаповідників і мікрозаказників).

Що таке мікрозаповідники та мікрозаказники? Це порівняно невеличкі ділянки, зокрема й серед сільськогосподарських угідь, на яких заборонено господарську діяльність задля створення численних осередків збереження і відтворення біорізноманіття та екосистем. Зазвичай, мікрозаказники та мікрозаповідники створюють на площі 0,1‑10 га на території балок, ярів, меж, смуг відчуження неподалік доріг – різноманітних ділянок місцевості, що є непридатними для сільськогосподарського виробництва. Насамперед мікрозаказники призначено для охорони дрібних тварин, зокрема комах, павуків, молюсків, ящірок, жаб, маленьких видів пташок і ссавців.

На жаль, надто катастрофічна ситуація склалася з такими групами комах як запилювачі та ентомофаги. До того ж вона загострюється відчутним скороченням чисельності у світі та Європі медоносної бджоли. Ситуація настільки серйозна, що 2018 року ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) ухвалила спеціальні рекомендації для всіх урядів й організацій щодо збереження та використання запилювачів як обов’язкової умови збереження біорізноманіття на планеті.

На Землі існує понад 20 тис. видів бджіл, переважна більшість яких веде усамітнений спосіб життя і є основними запилювачами квіткових рослин, зокрема й сільськогосподарських (адже для вигодовування свого потомства їм не потрібен нектар, а потрібен пилок). У всьому світі нині вкладають колосальні кошти в збереження диких поодиноких бджіл. Оборот у США та Канаді, пов’язаний лише з одним видом – люцерновою бджолою, становить більш як $ 3 млрд щороку (натомість щорічний дохід від усамітнених бджіл перевищує $ 20 млрд). Для життєдіяльності бджіл потрібні відповідні місця для гніздування та кормова база. У цьому сенсі мікрозаповідники – оптимальна форма збереження й збільшення різноманіття та чисельності комах-запилювачів. Отже, виготовлення та встановлення штучних приманних гніздувань, висівання квітчасто-нектарного конвеєра, що повсякчас цвіте, потребує мінімальних витрат, однак збільшує різноманіття й чисельність корисної ентомофауни в сотні й тисячі разів. За дотримання всіх вимог чисельність запилювачів за 3‑5 років зростає настільки, що окремі види (осмія руда, осмія рогата, бджоли-листорізи) можна використовувати в промислових масштабах на запилення плодово-ягідних, кормових, олійних та овочевих культур без шкоди для їх популяцій у природних умовах».

Ще одним напрямом програми «План успішного зростання» у ФГ «Широкоступ» стало впровадження заходів зі зменшення пестицидного навантаження на навколишнє середовище та ефективнішого використання засобів захисту рослин. «Залишки робочого розчину виливаються не в ґрунт, а в спеціальний випаровувач – резервуар, покритий спеціальною плівкою, яка знімається. Під дією сонячного проміння вода випаровується, а залишки пестицидів залишаються на дні плівки. По тому, як відбулося випаровування води, плівка із залишками здається на утилізацію спеціальній службі», – розповів менеджер з технологій внесення продуктів компанії Syngenta в Україні Степан Деркач.

Із 2003 р. Syngenta в кооперації з американською компанією Hypro розробляє спеціальні розпилювачі для обприскувачів. У ході роботи над ними 40 % технологій було зосереджено на антизнесенні. У компанії також впровадили сервіс із налаштування обприскувачів і навчання робочого персоналу правилам внесення засобів захисту рослин.

Акули пера й мікрофона поцікавилися у власника ФГ «Широкоступ» Олек­сандра Широкоступа, чи не шкодує він про витрачені зусилля – фізичні та фінансові – на облаштування у своєму господарстві осередку екологічного буття. «Аж ніяк не шкодую! – зазначив Олександр. – Аби щось знайти, слід щось втратити. Ми втрачаємо куди менше, ніж знаходимо. Маємо розуміти, що залишимо нашим нащадкам. Економічно не так уже й багато ми витрачаємо. Ми зробили полігончик, робимо все, аби деякі запилювачі там, на місці, залишилися. Створюємо їм кормову базу. Ось і витрати. А що отримуємо? У нас будуть деякі запилювачі, запилюватимуть усі наші культури довкола, ми матимемо прибавку врожаю. Проєкт із біорізноманіття в нас працює перший рік. На запрошення компанії Syngenta побував в Угорщині. В Європі ці проєкти працюють уже давно. І є результат! Дикі бджоли у запиленні – чудовий помічник. А в нас чимало культур, які нам потрібно запилити. Наприклад, озимий ріпак. Слід і соняшник запилити, й інші культури. Наше господарство засновано 1995 р. Розпочали господарювання на 50 га землі. Надалі поступово нарощували банк землі, й нині він сягнув майже 3000 га. У структурі сіво­зміни в нас озима пшениця, озимий ячмінь, кукурудза, соняшник, цукрові буряки, кормові культури. Маємо тваринництво: ВРХ, свині. У цій царині є куди зростати, багато залежатиме від стабільності в нашій країні, від того, чи матимемо ми можливість зводити капітальні споруди, аби рухатися вперед у тваринництві. Щодо рослинництва показники в нас непогані. Торік урожайність цукрових буряків становила 847 ц / га, пшениця в межах 70 ц / га, за 50 ц / га дав ячмінь. Маємо належний парк техніки: трактори, комбайни, причіпне обладнання, посівні комплекси, автотранспорт тощо. Повсякчас працюємо над оновленням нашої бази, аби рухатися вперед й одержувати кращі результати. Проте не забуваємо про свій обов’язок перед наступними поколіннями – спільно із «Сингентою» працюємо над збереженням якості й родючості ґрунту та біологічного різноманіття».

Ніде правди діти, часто-густо екологічна складова у господарюванні йде на другий план. Інтенсифікація, прискорення, гонитва за врожайними звитягами, бездумна монокультурна соняшникізація – годі й подумати стратегічно. Задаєш декотрим господарям запитання на екологічну проблематику, відповідають незрідка якось манівцями – мовляв, так, про це слід дбати. Проте сумна й зухвала конкретика часто-густо перемагає сумлінну загальність. На практиці, приміром, то тут, то там чути про загибель бджіл. І таких випадків, на жаль, без ліку-міру! Натомість у ФГ «Широкоступ» панує стратегічне мислення (до речі, жодної скарги від пасічників на недбальство не було). Про прийдешні покоління тут дбають. Приклад, вартий наслідування, згодні?

ВИДЕО
СОБЫТИЯ