НОВОСТИ

Сорти як послання у зернове майбутнє

ТЕГИ:

Олександр Карпенко

 

Перед жнивами, які завжди плавно переходять у польові роботи осіннього циклу, провідні селекційні установи України провели традиційні Дні поля. Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла зібрав аграріїв центральних регіонів України, серед яких переважали керівники та агрономи насіннєвих господарств, а також господарств, які займаються промисловим вирощуванням озимої пшениці та ранніх зернових. Тут щороку ніде яблуку впасти, бо український хлібороб, попри те, що завалений пропозиціями хвалених сортів іноземної селекції, усе ж таки хоче почути думку авторитетного МІП про те, якими шляхами рухатиметься виробництво пшениці та інших зернових в Україні найближчим часом. Свідченням вагомого авторитету установи було високе представництво – заступник міністра аграрної політики та продовольства України Віктор Шеремета, президент НААНУ Ярослав Гадзало, ректор Білоцерківського державного аграрного університету Анатолій Даниленко, відомі науковці тощо. Після вітально­пісенного блока перейшли до ділового. Директор МІП Олександр Демидов запрошує гостей ознайомитися з доробком колективу установи.

 

Миронівська плеяда

Біографію наукової установи можна писати словами й датами, а можна – сортами зернових культур. Проте для цього знадобиться метрів сто демополя. Перша сторінка, яку відкрили гостям господарі, – Миронівська 808. Протягом 1980‑1990‑х рр. цей сорт висівали майже на 12 млн га. Однак, незважаючи на поважний вік сорту, є чимало агрономів, які продовжують уперто його висівати поряд із сучаснішими, тож нині площа під ним становить близько 45 тис. га. Немало, як для селекційного прадіда, хіба не так? А як же молодість сорту? Його вміння протистояти сучасним викликам – посушливому клімату, хворобам тощо? Річ у тім, що генетична сила цього сорту та його запас сучасності настільки потужні, що він зберігає актуальність і дотепер, пояснювали мені. На відміну від сортів західного походження, які після п’яти років експлуатації «скисають», Миронівська плеяда сортів завдяки генію Ремесла куди довговічніша. Понад 800 нащадків у всьому світі мають гени «808‑ї», зокрема й західноєвропейські сорти, однак в Україні можуть добре працювати лише ті, які народилися на Батьківщині.

Наступні знакові віхи: 2000‑й – Миронівська 65, з урожайністю – 7‑9 т / га на промислових посівах; 2008 р. – Ювіляр Миронівський (7,2‑9 т / га); 2009 р. – Мерлена з високими показниками якості зерна, з умістом клейковини 32 %, білка 14,1%, з продуктивним стеблостоєм, здатністю до інтенсивного відростання стебел навесні; 2014 р. – Оберіг Миронівський, який має екологічну адаптивність; 2016 р. – Берегиня, Горлиця, Господиня миронівська, з чудовими показниками якості зерна, вмістом білка 15,4 %, урожайністю у промислових посівах – 6,4‑9,2 т / га.

Олександр Гуменюк

Олександр Гуменюк

 

Біля Господині миронівської господарі (даруйте за словогру) зупинилися довше. Пишна та поважна, як справжня господиня: із великим щільним колосом, найширшою листовою пластиною прапорцевого листа, має високу посухо­спекостійкість, невибаглива до попе­редника, її можна сіяти після соняшнику та кукурудзи, стійка проти борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу, полюбляє умови Лісостепу та Полісся, надто не напружуючись, може дати 6,2‑7,4 т / га.

2017‑й: МІП Вишиванка, Трудівниця миронівська, МІП Княжна – так само мають набір якостей, потрібних для конкуренції на ринку сортів – стійкість проти посухи, хвороб, висока врожайність, солідний уміст клейковини (28‑31 %), білка – 14,1‑15,2 %.

2019‑й: МІП Ассоль, Балада Миронівська, МІП Дніпрянка, Естафета миронівська, Вежа миронівська – найновіший комплект доробків працівників інституту. Це, образно кажучи, онуки та правнуки Миронівської 808. Як і сучасна молодь, вони куди «просунутіші» й крутіші від свого діда, урожайніші, пластичніші, стійкіші проти хвороб, витриваліші проти морозів і посух. Їх визнали не лише українські хлібороби, а й фермери країн Балтії, Угорщини, Молдови, Туреччини. Які ж якості пшениць хочуть миронівські селекціонери послати у недалеке аграрне майбутнє, зважаючи на те, що сорт створюється приблизно 15 років?

 

Курс на посухостійкість

«Ми нині працюємо над тим, щоб сорт майбутнього міг добре сприймати такі попередники, як соняшник, кукурудзу, сою, добре вписувався у ґрунтозахисні технології, які неминуче домінуватимуть у майбутньому, та водночас відповідав вимогам інтенсифікації, був стійким проти бурої іржі, борошнистої роси, фузаріозу, септоріозу, – розповідає завідувач лабораторії селекції озимої пшениці МІП Олександр Гуменюк. – Напрям посухостійкості актуальний у нашій селекції ще з кінця 1980‑х рр., пошуки шляхів підвищення морозостійкості так само не зупиняємо, хоча зими стали куди м’якшими, але чимало варіантів, коли посіви можуть бути пошкоджені: льодова кірка, різкі перепади температур тощо. Кожен сорт – це дещо інша технологія. Наше завдання її відшліфувати до досконалості. У нас є спеціальна лабораторія агротехнологій, де ми висіваємо майбутні сорти після п’яти різних поперед­ників, із різними нормами живлення, системами захисту. За результатами досліджень розробляємо рекомендації: термін сівби, норми висівання, живлення, систему захисту, попереджаємо виробника, що той чи інший сорт може взяти щонайбільше 100 кг азоту в діючій речовині, а якийсь більше чи менше. І найголовніше – продуктивність. Сучасний сорт має давати у промислових посівах не менше 8‑10‑12 т / га».

«А який же сорт найкраще показав себе за торішніх умов?» – запитую науковця.

«Світанок Миронівський, – упевнений співбесідник. – Це сорт західноєвропейського типу, низькорослий, високопродуктивний, цьогоріч добре витримав усі несприятливі погодні моменти й сформував чудовий урожай на полях Київської, Черкаської, Кіровоградської, Львівської, Івано­Франківської, Житомирської, Рівненської областей. Минулого сезону насіннєве господарство «Ольгопіль», що у Вінницькій області, зібрало на полях із цим сортом 9,8 т / га, агрофірма «Колос» зі Сквирського району – 8,2 т / га, в Степу на Кіровоградщині, Одещині, Миколаївщині господарства намолотили по 6‑7 т / га. Цього сезону в лідери можуть вийти такі сорти, як Горлиця миронівська, МІП Валенсія, Вежа миронівська, Мерлена, Оберіг Миронівський...»

 

Елегія ярої пшениці

Миронівчани представили також доволі широку лінійку сортів ярої м’якої та твердої пшениці. В інституті створено понад 32 сорти пшениці ярої м’якої та шість твердої, з яких у різні роки було районовано 16 і 5 сортів відповідно. До Держреєстру України занесено 14 сортів м’якої та 5 твердої ярої пшениці. Найпоширеніші сорти м’якої ярої – Колективна 3, Елегія Миронівська, Струна Миронівська, Сімкода Миронівська, із нових – Панянка, Божена, МІП Злата, МІП Світлана, Дубравка, Оксамит миронівський, МІП Олександра. Твердої ярої – Ізольда, Тера, Жізель, із нових – Діана, МІП Райдужна, МІП Магдалена. Сорт твердої ярої пшениці Діана, за висновками авторитетної комісії міжнародної компанії Panzani, є чи не найкращим європейським сортом для виробництва макаронів.

Сорти ярої пшениці, а також твердої вважаються в середовищі трудівників рослинницького цеху некомерційними, тож не дивно, що площі під яровиною в Україні становлять лише близько 300 тис. га, а під твердими ярими та озимими – близько 14‑15 тис. га, хоча НААНУ рекомендує, аби сорти пшениці ярої займали не менше 1 млн га, а з них твердої – не менше 300 тис. га.

Світлана Хоменко

Світлана Хоменко

 

«Так звана некомерційність ярої пшениці – помилковий і доволі шкідливий стереотип у світогляді й мисленні наших аграріїв, – вважає завідувач лабораторії селекції ярої пшениці МІП доктор сільськогосподарських наук Світлана Хоменко. – Якщо середня врожайність ярої пшениці в Україні становить 38 ц / га, то озима переважає цей показник лише на 2‑3 ц / га. Однак сучасні сорти, які нещодавно занесено до реєстру, за належного забезпечення поживними речовинами й дотримання вимог технології вирощування можуть давати й до 8 т. Ще один аргумент на користь ярої пшениці – її страховий потенціал. Адже щороку в Україні 18‑25 % посівів озимини гине через несприятливі погодні умови: через посуху восени або безсніжні зими й сильні морози чи вимокання або ще якісь негаразди. Тому я вважаю, що кожне господарство повинне мати в структурі посівних площ не менше 10‑15 % посівів ярої пшениці. Яровина – не лише своєрідний страховий поліс, а ще й чудовий поліпшувач якості зерна. Позаяк вона дозріває на тиждень­два пізніше від озимої, це дає змогу краще розподілити техніку під час збирання. Ще один плюс – менша кількість агротехнічних заходів. Під озиму пшеницю слід обробити площу з літа, посіяти, захистити восени та кілька разів навесні, а в ярої є такі сорти, які обмежуються лише однією обробкою ЗЗР або й узагалі не потребують захисту. Зрештою, ви бачили, що наші посіви, які не були оброблені фунгіцидами, перебувають у чудовому стані, є навіть сорт, придатний для органічного землеробства, не уражується твердою сажкою, а тому його можна не протруювати…»

 

Сій у грязь…

Світлана Олегівна радить сіяти якнайраніше, бо що пізніше це зробити, то більше втрачається врожайності. Кожен день має значення. Декада запізнення – зменшення врожайності у 1,5 раза. Науковці МІП перевіряли це на численних дослідах. Норма висіву дещо більша. Якщо для озимої вона становить 4,5‑5 млн шт. / га, то для ярої – 5‑6 млн, залежно від погодних умов, способів обробітку, попередника. Перше підживлення слід зробити на четвертому етапі органогенезу – кінець кущення – початок трубкування, і для забезпечення якості зерна – на 8‑му етапі під час цвітіння. Підживлювати слід азотом або карбамідом, але перед сівбою варто внести весь потрібний комплекс поживних речовин.

Олександр Буняк

Олександр Буняк

 

Світлана Хоменко переконана, що яра пшениця рано чи пізно посяде своє гідне місце у структурі посівних площ України. Проте для того, аби вона поширювалася, потрібна розвинена мережа насіннєвих господарств, які вироблятимуть насіння ярої пшениці. «Загалом, попит на насіння ярої пшениці доволі високий, – розповідає Світлана Хоменко. – Проте якщо мені телефонують і кажуть: ми хочемо придбати 100 т насіння 1‑ї репродукції, а в нас усього 20 т розсадників розмноження другого року, причому різних сортів, то, звісно, ми вимушені відмовити, бо наш інститут вирощує оригінальне насіння. Щоб задовольнити попит розсадників на розмноження першої репродукції та еліти, потрібні насіннєві господарства, які купуватимуть насіння розсадників 1‑2‑го року розмноження і вирощуватимуть еліту та супереліту. Лише тепер починають з’являтися базові господарства, готові заповнити цю нішу, що тривалий час була вільною.

Виробництво насіння має стимулюватися з боку держави, – вважає науковець. – Слід нарешті навести лад у сфері авторського права, щоб й автор, й оригінатор насіння одержували роялті, щоб не було такого, коли під маркою іноземного сорту продається наше насіння або навпаки під маркою МІП реалізується насіння невідомого походження, навіть не внесене до реєстру. Варто, щоб вітчизняний селекціонер підтримувався, як це роблять у більшості країн, котрі дбають про власну продовольчу й технологічну безпеку. Наші науковці нещодавно були в Китаї, спілкувалися з колегами, відвідали селекційні центри, були вражені суперсучасним обладнанням і дбайливим ставленням держави до науки. Так от, там навіть немає такого поняття як поширення іноземних сортів на території їхньої країни. Якщо їх і купують, то лише для того, аби створювати вітчизняні сорти. Якість насіння у виробничих посівах, сортозаміна – все це чітко регламентується. Одне слово, слід створювати сучасну систему вітчизняного насінництва…»

Не лише сортами пшениць багатий МІП. Він може запропонувати насіннєвим господарствам чудові сорти озимого жита (Дозор, Синтетик 38, Хлібне, Забава, Кобза), озимого ячменю (Атлант Миронівський, Паладін Миронівський, МІП Ясон, МІП Оскар), тритикале озимого (Амур, Обрій Миронівський, Славетне), тритикале ярого (Ландар), ячменю ярого (Гося, Імідж, Віраж, Талісман Миронівський, МІП Азарт, МІП Богун), ячменю ярого голозерного (Козацький, Новатор Носівський), вівса (Райдужний, Нептун, Парламентський, Світанок), вівса голозерного (Скарб України).

 

Вівсянка, сер!

До вівса цього року був посилений інтерес, адже попит на цей продукт зростає. Він навіть почав набувати статусу нішового, позаяк його площі звузилися останнім часом до 190‑250 тис. га. До речі, сорти Носівської селекційно­дослідної станції займають 70 % цих площ. Їх представляв кандидат сільськогосподарських наук, заступник директора Носівської СДС Олександр Буняк. Він є автором сортів вівса Світанок, Легінь Носівський, Тембр (голозерний).

Світова тенденція полягає в тому, що ця культура починає виходити з категорії фуражної та переходить до продовольчої, пояснює Олександр Іванович. Ця обставина висуває нові вимоги до якості зерна: має бути висока натура, величина (крупність), висока вирівняність і низька плівчастість. Голозерний овес повинен відповідати всім переліченим вище якостям плюс ще одна – низький уміст плівчастих зерен. Продукція, яку дають сорти цього типу, має високу споживчу цінність: містить сім незамінних амінокислот.

Площі під вівсом останнім часом звузилися, проте це почасти було компенсовано зростанням урожайності. Нині вона становить пересічно по Україні 2,2 т / га, валовий збір – 420 тис. т. Цього загалом достатньо для харчових потреб. Проте якщо господарник хоче реалізовувати овес для переробки на крупи, то має використовувати спеціальні сорти – Світанок, Легінь Носівський, Парламентський, із потенціалом урожайності 6‑7 т / га.

Селекція не стоїть на місці, варто визнати, що перші голозерні сорти було створено за кордоном, тож їхнє входження на наш ринок відіграло позитивну роль, бо українські селекціонери стали підтягуватися та створили свої.

Нині ми працюємо над підвищенням посухо­спекостійкості й урожайності цієї культури. Прагнемо, щоб вона була, як у Великій Британії й Німеччині – 5,5 т / га, Франції – понад 4,5, Польщі й Білорусі – близько 3 т / га. Менше, ніж у нас, лише в Російській Федерації, але там площі посіву сягають понад 3 млн га. Кепсько, що в Україні ставляться до цієї культури, як до другорядної, а тому вирощують за залишковим принципом – відводять найбідніші угіддя, непридатні ґрунти або з високою кислотністю, без належного рівня мінерального живлення.

 

А овес­то – голий!

Якщо ми хочемо одержати максимальну віддачу від цієї культури, слід підбирати відповідний рівень мінерального живлення, найкращі попередники, радить Олександр Буняк.

Норма висіву для голозерних – 5 млн, бо вони здатні до більшого продуктивного кущіння, для плівчастих – 5,5 млн, на важких ґрунтах цю норму збільшують до 6‑6,5 млн шт. Сіяти слід у максимально ранній термін, після таких попередників як гречка, пшениця, просапні (картопля, кукурудза), обов’язкове протруєння насіння, опісля слід зробити одну гербіцидну обробку та фунгіцидний захист за потреби. Має бути належний рівень мінерального живлення. Носівські селекціонери рекомендують внести під передпосівну культивацію по 100‑150 кг / га карбаміду, під час сівби – по 100‑150 кг / га нітроамофоски та підживлювати в розрахунку до 30 кг / га в д. р. азоту залежно від типу ґрунту.

Разом із компанією «Украгроресурс» науковці Носівської СДС третій рік поспіль випробовують на посівах зернових культур мікродобрива «Росток», які дають позитивний результат у плані підвищення продуктивності, поліпшення показників якості. Добре реагують на ці препарати посіви вівса, позаяк ця культура дуже чутлива до нестачі марганцю, цинку та міді. Якщо цих елементів бракуватиме, застосування добрив буде недостатньо ефективне. За подвійного внесення мікродобрив у бакових сумішах із гербіцидами та фунгіцидами зафіксоване підвищення врожайності від 0,15 до 0,3 т / га порівняно з контролем…

Голозерні сорти вівса вразливіші до гельмінтоспоріозу (червоно­бура плямистість) і дуже сприйнятливі до сажкових хвороб, тобто якщо насіння не буде протруєне, то враження сажкою не уникнути. Проте носівські сорти стійкі проти корончастої та стеблової іржі…

Як сказав президент НААНУ Ярослав Гадзало, на дослідних полях МІП та інших національних селекційних установ можна бачити генетичний потенціал, з яким Україна може домогтися 100‑мільйонного врожаю зернових. Проте реалізувати його можна лише у співпраці з вітчизняною наукою. «Наші науковці готові допомогти вам, здійснюючи авторський нагляд, не втрачайте таку нагоду», – порадив президент НААНУ.

 

ВИДЕО
СОБЫТИЯ