НОВОСТИ

Армрестлінг із Orobanche cumana

ТЕГИ:

Що утворює фундамент протистояння вовчку соняшниковому

 

Не дивина, що попередня публікація «Вовчок – недооцінена загроза», яка ґрунтувалася на думці товаровиробників, викликала низку коментарів від компаній – оригінаторів насіння та ЗЗР. У цьому протистоянні – рослинного паразита та науки – швидше за все, до перемоги далеко. А можливо – це справа й нереальна. Доконечно перемогти природу – означає згубити все. Краще говорити про розумний контроль.

 

З толерантністю – не ризикувати!

 

 

Юлія Ісечко, регіональний представник ТОВ «Лімагрейн Україна» в Луганській та Харківській областях:

– Дуже добре, що ваш журнал так загострив увагу на цій проблемі. У минулому випуску господарники яскраво продемонстрували небезпеку паразита і своє бачення його контролю. Дуже велика частина Півдня та  Сходу України просто окупована вовчком. У цьому регіоні дві основні культури – соняшник і пшениця – та дві найбільші проблеми – вовчок і посуха. В поточному році кліматичні умови склалися менш сприятливо для раннього проростання насіння вовчка, тому спостерігаємо лише відголоски: вовчок активізувався в другій половині вегетації, особливо помітно на полях, де скінчився захисний термін дії гербіцидів імідозалінонової групи – спостерігається друга хвиля вовчка. Проте банк насіння вовчка в ґрунті потрібно тримати під конт­ролем, і по можливості – зменшувати. Якими засобами? Є два шляхи: не збільшувати кількість насіння вовчка та винищувати наявне насіння. Якщо розумно поєднувати обидва – результат буде кращим. Як винищувати вовчок господарства вже визначилися: аналіз кожного поля, планування наступних та врахування попередніх  культур, вибір генетики та хімії – все це в сукупності і складає технологію, що дозволяє досягти стабільності результатів. А от як не збільшити насіння вовчка в ґрунті – задача рівнозначна. Важливість таких методів недооцінена. Один з них: розрізняти стійкість та толерантність до вовчка при виборі гібрида. Якщо ми погоджуємося на присутність вовчка в полі при вирощуванні толерантних гібридів, тим самим ми собі закладаємо вибуховий пристрій сповільненої дії: коли вибухне – невідомо. Проте господарства, які отримали 5­6 ц/га на таких полях через вовчок, більше ніколи не хочуть ризикувати.  Ще один з інструментів – при застосуванні хімічного захисту від вовчку важливо обирати висока генетичну стійкість – щоб захистити соняшник від сходів до збирання врожаю та не отримувати 2 чи 3 хвилі розвитку паразита після закінчення захисної дії гербіциду. Тому «Лімагрейн» рекомендує обирати гібриди не лише за урожайністю, а й з урахуванням відкладеної вигоди.

 

Володимир Кузьмич, продукт­менеджер ТОВ «Лімагрейн Україна»:

 – Нерідко можна почути, що вже й не добрати, які в нас у посівах реально раси вовчка. З наукової точки зору визначити, яка в полі раса паразита, нескладно, питання в тому – хто це може зробити? В Україні це може зробити лабораторія селекції та генетики соняшнику інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва в Харькові за наявності генів­ідентифікаторів рас паразита, за допомогою яких це чітко визначається. У компанії Лімагрейн є гібриди, які протестовані генами ідентифікаторами і ми точно знаємо, проти яких рас вони стійкі. В лабораторних умовах ми висіваємо гібриди, і якщо гібрид, стійкий проти раси А­F, наприклад, уразився, то ми знаємо, що в цій локації є раса більша (агресивніша) за F. Якщо присутнє ураження гібрида, стійкого до раси A­G, то це говорить, що є більш агресивна раса за расу G. Така логіка. Слід пам’ятати, що коли гібрид, за словами компанії оригінатора, стійкий проти раси A­F, то це означає, що він стійкий проти всіх рас, що є в цьому проміжку. Водночас треба бути уважним, бо вказаний проміжок може бути іншим з використанням терміну «ТОЛЕРАНТНІСТЬ». Це є небезпечним, так як толерантність не вирішує проблему з вовчком, а лише сприяє його розвитку і розповсюдженню. Усі, хто аналізує, відстежує ситуацію, знає: загроза зростає з кожним роком. Я не можу сказати, що багато аграріїв, які роблять ставку на толерантні до вовчка гібриди, однак вони є. Проте, реально на наступний рік фон зараження поля буде ще небезпечнішим. І доведеться шукати супернові інструменти і боротися ще активніше, а можливо – і забути про соняшник.

Скажімо, наші гібриди ЛГ 50585 та ЛГ 50505 стійкі проти більш агресивніших рас за расу G, але ми не знає­мо, проти яких саме, так як немає гена­ідентифікатора більш агресивних рас за расу G. До того ж, ніхто не може сказати – це з’явилася нова раса чи видозмінилася сама раса G. Взагалі­то, з погляду господарства, не дуже цікаво, яка саме раса загрожує – A, B, C, D E, F, G, H, важливо розуміти, який расовий склад присутній на полі, для підбору правильної технології і гібридів. Наприклад, є лабораторія по вовчку та гени­ідентифікатори, і якщо в досліді всі гени­ідентифікатори вразилися, то тут присутні всі раси, ідентифікатори котрих висіяні. Якщо ж якісь із генів­ідентифікаторів не вразилися, то можна визначити, яка раса присутня, а яка – ні. Це визначити реально, однак дорого і довго. Звісно, так можна зібрати весь расовий склад вовчка, присутній в Україні, однак це – робота наукова і вона цікавіша саме науковцям, а не виробничникам. Нам важливо робити дослідження і визначати, які гібриди здатні протистояти. Наприклад, торік у нас була одна проба, де ген – ідентифікатор раси G уразився, але водночас гібрид ЛГ 50585 – ні. Отже, ми можемо лише зробити припущення, що тут присутня агресивніша раса за расу G і цей гібрид стійкий до неї. В такому разі ми рекомендуємо або класичну технологію з використанням нашого гібрида ЛГ 50585 або ЛГ50505, або ж інші Suneo® гібриди – з використанням Євро­Лайтнінг® та Євро­Лайтнінг Плюс®. Тобто підходити зважено.

Поширена, наприклад, така помилка. Купують гібрид стійкий до Євро­Лайтнінг®, стійкий до більш старих  рас A­Е, а на полі є вже агресивніші раси – F або аж G. І соняшник росте не захищений, на ранніх фазах він пригнічується, на його кореневій системі розвивається паразит, потім, у фазі 4 листки культури вносять Євро­Лайтнінг®, який тримає екран 40 днів, після чого рослина знову залишається на захисті генетичного рівня. А тут же ніякого генетичного захисту від цих рас! Лише до п’ятої раси максимум – Е. Соняшник завершує цвітіння, йде наливання зерна, і раптом – атака вовчка… Потім скажуть: купив і застосував Євро­Лайтнінг®, а він – не тримає. Тому вибирати гібрид потрібно ретельніше, не дешевити і не бавитися з толерантністю. Прикладом такої ситуації є Туреччина, де Тунка залишається стандартом по стійкості до вовчка, а в регіоні Адана стандартом стала новинка від «Лімагрейн» ЛГ50505, який показує найкращу стійкість до вовчка на державних випробуваннях і не має собі рівних. На сьогодні в Україні у Limagrain фактично найкращий портфель гібридів соняшнику за стійкістю до вовчка.

 

Захищатися від вовчка треба комплексно

 

Олег Дерменко, керівник напрямку продуктового маркетингу ALFA Smart Agro:

– Найвищу ефективність протистояння вовчку, звісно, має забезпечувати генетика гібридів соняшнику. Особ­ливо за умов недотримання сівозміни, як це спостерігається у нас, коли соняшник, у кращому випадку, на одне й те саме поле повертається через два­три роки.

Однак, застосування стійких до вовчка гібридів не завжди забезпечує 100% захист. І це проблема не стільки роботи селекціонерів, скільки особ­ливість самого паразита вовчка, котрий швидко змінюється, трансформується, утворюючи нові біотипи і раси. Найкраще ми знаємо лише одного вовчка – соняшникового, бо посіви цієї культури у нас найбільші. А всього існує понад 100 видів вовчка, який паразитує й на інших культурах. Наприклад, доволі часто зустрічається на капусті, на бур’янах. І ці види постійно розвиваються. В Україні сьогодні, на думку вчених, найбільш шкодочинні раси F та G, відповідно й нові гібриди, що пропонуються, мають бути стійкими проти цих рас також.

Виробники насіння пропонують нові рішення у боротьбі з вовчком чи не кожного року. Однак насіння стійких гібридів досить дороге, не завжди є в наявності, та й, як ми з’ясували, не завжди забезпечує достатній рівень захисту. Тому агровиробники шукають інші шляхи контролю вовчка, зокрема через удосконалення технологій вирощування.

Таким виходом із ситуації може бути вирощування стійких до імідазолінонів гібридів соняшнику з наступним застосуванням гербіцидів на основі імазамоксу й імазапіру. Це справді дозволяє ефективно конт­ролювати розвиток вовчка, особливо в південних регіонах, де його вплив сягає критичних показників, і забезпечувати врожайність принаймні на рівні традиційних гібридів соняшнику.

Саме для таких цілей експерти ALFA Smart Agro створили гербіцид Сантал, який ми пропонуємо ринку вже другий рік. У ньому поєднано ці дві діючі речовини: імазамокс, 33 г/л + імазапір, 15 г/л. До спеціалізованих гібридів гербіцид не виявляє жодної фітотоксичності, а контроль вовчка забезпечує на 100%.

Висів імі­стійких гібридів з наступним застосуванням відповідних гербіцидів дозволяє стримати розвиток кореневого паразита. А втрати врожаю від впливу вовчка можуть бути справді значні, від 30%. Я особисто бачив поля, де відмовилися від збирання врожаю взагалі через його мізерність. Якщо ми застосовуємо гербіциди за імі­технологією, то ми знищуємо вовчка ще до його цвітіння, щоб не сформував насіння й інфекція не поширилася.

Щодо дискусії про толерантність певних гібридів до вовчка і начебто відсутності впливу паразита на врожай, у мене є власна точка зору. Якщо паразит є, то він паразитує на рослині – живиться лише завдяки їй, відтак рослина­господар недоотримує певну кількість поживних речовин і води, яка потрапляє до вовчка. Чи не так? Отож, великий чи ні, однак вплив на врожайність буде. Далі, якщо ми його не знищимо, він сформує насіння і продовжить інфікувати поле. Маса 1000 насінин не перевищує 0,01 г! Уявляєте, як легко таке насіння поширюється вітром, дощем, комахами? Просто миттєво! І в ґрунті воно зберігається життєздатним до 12 років. Тому небезпека, на мій погляд, зростає. А нові раси паразита не обов’язково завозяться до нас із­за кордону. Вони можуть утворюватися в результаті перезапилень між собою, тут, на місці, із наявних у полі особин вовчка. Відтак прибирати його з поля треба начисто.

 

Ігор Левковський, керівник відділу досліджень RAGT Semences:

– Наша спеціалізована програма GeneCare Orobanche якраз і створена для захисту посівів соняшнику від нових рас вовчка. Науково­дослідний підрозділ компанії підбирає та комбінує гени, щоб рослина могла ефективно протистояти агресивним расам паразита. Батьківські лінії та гібриди з високою стійкістю проти вовчка ми тестуємо та оцінюємо в найбільш уражених зонах Європи. Для отримання гібридів із тривалою та високою стійкістю, ми згрупували кілька головних генів протистояння. Вони є взаємозалежними та діють як одне ціле проти різних рас вовчка. Гени формують фундамент горизонтальної стійкості генетичної бази кожного гібрида. Така їх комбінація створює різні механізми протистояння рослини цьому паразиту. Ймовірність, що нова агресивніша раса з’явиться методом обходу всіх генів, також суттєво зменшується.

GeneCare зберігає врожайність навіть за наявності на полі найагресивніших рас, а також перешкоджає збільшенню запасів насіння вовчка в полі та запобігає забрудненню сусідніх земельних ділянок завдяки недопусканню розмноження паразита. Лінійку GeneCare представляють такі гібриди, як РЖТ Таллісман, РЖТ Піреллі, РЖТ Беллус та РЖТ Ніколлета.

Новинка в ранньостиглій групі – РЖТ Таллісман, який є лідером у своїй групі з урожайності та чудово підходить для вирощування в зонах агресивних рас вовчка. Особливістю РЖТ Таллісман є його виключно висока пластичність та стабільність, що дає йому змогу повністю реалізувати свій потенціал у стресових умовах.

Лінійку підсилюють гібриди РЖТ Піреллі, РЖТ Беллус та РЖТ Ніколлета, вже добре відомі нашим партнерам у зоні посухи. Ці гібриди перевірені часом та повністю адаптовані для вирощування у зоні центрального та південного Степу.

 

Олександр Карпенко, директор ТОВ «Компанія ЛІСТ»:

– Вовчок соняшниковий – одна з найнебезпечніших загроз у вирощуванні соняшнику. Він здатен зменшувати врожай на 20, 50 та навіть 100%, залежно від умов вирощування та стійкості сортів і гібридів проти цього паразита. Якщо до недавнього часу основною зоною його розповсюдження були райони півдня та сходу Украї­ни, то нині із просуванням соняшникових площ на північ країни, туди поширився й вовчок теж. Цьому сприяє легкість насіння паразита, яке здатне переноситися повітрям на десятки кіломет­рів. Зараження нових площ також відбувається через техніку, коли, наприклад, орендовані комбайни після збирання соняшнику в зонах, заражених вовчком, заїжджають за сотні кілометрів на поля, де проблем із вовчком ніколи не було. Тому наразі під ураження вовчком, окрім південно­східних областей України, нині вже потрапляють Полтавська, Київська, Черкаська та Вінницька області. Поширення вовчка в цих районах пояснюється також і нехтуванням сіво­зміни.

Селекція залишається сучасним методом у підвищенні врожайності, зокрема й завдяки стійкості проти біотичних і абіотичних чинників, а генетична толерантність гібридів проти вовчка є ключовим методом його контролю.

Розуміючи важливість цієї проблеми, спеціалісти ТОВ «ЛІСТ» ще з 2010 року почали активно проводити селекційну роботу на виявлення стійких проти нових рас вовчка генотипів. Початком цієї роботи є відкриття фітотрона з використанням експрес­методу оцінки селекційних зразків соняшнику. Для зараження ґрунту фітотрона вовчком соняшниковим наші селекціонери  регулярно збирають насіння вовчка в різних регіонах України та ближнього зарубіжжя. В цей заражений ґрунт зі штучно створеним агресивним фоном вовчка й висівається насіння ліній та гібридів соняшнику. Це надає можливість за короткий період (35­40 днів) оцінити селекційний матеріал, вибракувати нестійкі генотипи проти вовчка й, навпаки, відібрати лінії, що поєднують у собі як стійкість проти вовчка, так і комплекс інших господарсько­цінних ознак для подальших схрещувань.

Результатом довготривалої плідної роботи є створення двох гібридів – Лиман і Командор, стійких проти сьомої раси – G. Ці гібриди поєднують у собі вищезазначену стійкість проти вовчка соняшникового з високою посухостійкістю й екологічною пластичністю, тобто здатністю тримати врожайність на мінімально прийнятному рівні в разі різко несприятливих умов Степу, та з високим потенціалом продуктивності при вирощуванні в сприятливих умовах Лісостепу.

Селекція в ТОВ «ЛІСТ» продовжується далі в різних напрямах та серед нових розробок – створення сучасних генотипів, стійкіших проти вовчка найновіших рас та мутацій, які вже в де­яких регіонах починають уражувати гібриди багатьох селекційних компаній, стійких зокрема й проти сьомої раси. Нові лінії соняшнику демонструють стійкість проти найагресивніших рас вовчка соняшникового, а гібриди за участю таких ліній знаходяться у випробуванні та незабаром увійдуть до Реєстру сортів рослин України, щоб забезпечити вітчизняного аграрія такою необхідною інновацією.

 

Доконечно перемогти вовчка неможливо

 

Володимир  Ковальов, заступник директора з наукової роботи АФ «Сади України»:

– Нині украй складно ідентифікувати раси вовчка вищі, ніж раса 5. У різних країнах існують свої системи ідентифікації, зокрема в Румунії та Туреччині вже виокремлюють до 9 рас паразита. Однак гібриди турецької селекції, стійкі проти 9 рас, у нас «пробиваються», тобто генетика турецького вовчка не є абсолютно ідентичною його аналогам в Україні. Відтак, швидше за все, коректним було б говорити не про раси, а про популяції вовчка, поширені в тому чи іншому регіоні. В Іспанії, наприклад, існує андалузька або кордовська раси тощо. Як вони виникають – достеменно ніхто не скаже. Ми виокремлюємо достатньо агресивні популяції вовчка, котрі нам зустрічалися на наших територіях – так звані «Вільнянську» – на Запоріжжі, «Новоодеську» – на Миколаївщині, «Великолепетихівську» –  на Херсонщині та «Кегичівську» –  на Харківщині. Ми їх виокремили як еталон агресивності. Саме в цих точках і тестуємо свої гібриди в польових умовах, а заодно в 2­3 точках у Румунії, зокрема районі поблизу м. Тульча, де достатньо агресивний вовчок, у Туреччині у провінції Тракія поблизу м. Едірне, аби визначити їх стійкість проти найагресивніших популяцій вовчка. Зазвичай у зарубіжних тестуваннях наші гібриди йдуть на рівні стандартів, найбільш стійких до вовчка гібридів відомих селекційних компаній. Інколи бувають не уражені зовсім, іноді – з незначним ураженням, яке не впливає на врожай. За результатами цих тестувань наші гібриди не поступаються за стійкістю кращим мультинаціональним брендам.

Звісно, окрім генетики, у контролі вовчка широко використовуються й інші методи, зокрема хімічний. Добре відомо, що немало бур’янів у США за масового застосування гербіциду Раундап вже утворили стійкі резистентні до нього бур’яни. Нам відомо немало випадків, коли вітчизняні аграрії скаржаться, що після правильної обробки гербіцидами за всіма правилами технології Clearfield® за рекомендація­ми БАСФ і їхніми препаратами, вовчок все одно з’являється у другій половині вегетації. Так, ця хвиля вовчка менш шкодочинна, одначе вона буде засмічувати поле. Отож, постійне застосування хімії – теж не панацея. І колись вовчок таки зовсім переможе імідазолінонову групу, будьте певні. Коли це трапиться – невідомо, але це неодмінно станеться. Так само думають й провідні науковці.

На сьогодні незначно уражуються всі стійкі проти 7­ї раси гібриди. Отже, з’явилася агресивніша раса! Ми досліджували гібрид турецької селекції означений, що він стійкий проти 8­ми рас. У наших умовах він виявився стійким приблизно лише проти 6­ти рас… І уражувався досить сильно. Саме тому й необхідно випрацьовувати спільні методи, створювати єдину класифікацію. Ось у нашого північного сусіда вже виокремлюють расу GR, тобто сьому, але російську.

Відтак, що собою являє вовчок понад 5­ту расу – питання в науковому сере­довищі дискусійне. Ми робимо жорстке тестування в тепличних умовах: даємо навантаження на 1 кг ґрунтового субстрату 1 г насіння вовчка, це майже те саме, що КАМАЗ насіння вовчка розсипати на 1 га посіву. Безумовно, на такому фоні всі гібриди – як наші, так і стандарти – уражуються. Що свідчить, що в недалекому майбутньому – через 5­7 років проблема вовчка загостриться, а темпи формування ним нових рас будуть ще більш нестримними.

Тобто жоден щит протистояння – що генетичний, що хімічний – наразі вовчка не переможе. Це реальна проб­лема в усьому світі, вся наукова спільнота має працювати разом тісніше, в кооперації, а не кожен окремо. Лише тоді на певному етапі з проблемою можна справитися. Проте все одно остаточної перемоги не буде. Згадайте, як починав цю боротьбу батько наукової селекції соняшнику Василь Пустовойт ще 1912 року, потім Леонід Жданов пішов по другому колу боротися вже з іншою популяцією вовчка, так і до сьогодні. Це як вірус грипу: доки наука віднайшла щеплення проти пташиного вірусу, він змінився поросячим, потім з’явився N1H1, далі – гонконгський… Тому дуже розумні американці знаєте, як поступають? Є у них кукурудза ГМО, яка не уражується стебловим метеликом. І аби цей метелик через неможливість харчуватися цією кукурудзою не розвивав свої мутаційні можливості, не видозмінювався, вони не всю площу засівають такою кукурудзою, а, скажімо, 95%, решту 5% засівають нестійким гібридом, аби дати можливість жити на ній популяції кукурудзяного метелика. Зберігають еволюцію, а не підштовхують до видозмін.

 

Геннадій Малина, менеджер із технічної підтримки олійних культур компанії «Сингента»:

– В умовах Степу та південного Лісостепу України вовчок є основною загрозою для посівів соняшнику. Останніми роками ми відзначаємо його поширення щораз далі на північ. Протягом цього періоду в Харківському діагностичному центрі ми проводимо моніторинг та ідентифікацію домінантних рас вовчка. На жаль, результати невтішні, ми відмічаємо, що його агресивність щороку зростає і завдає дедалі більшої шкоди. Аналіз практичного досвіду вирощування соняшнику в Україні дозволяє зробити нам висновок, що сільгоспвиробники віддають перевагу виключно генетичному контролю, однак такий підхід дає лише тимчасовий ефект і врешті­решт раси паразита надзвичайно швидко еволюціонують і вже через 2­3 ротації соняшнику спостерігається первинне ураження посівів. Саме тому сьогодні ми бачимо, що вирощування в зоні низького ризику вовчка гібридів з новими генами стійкості призвело до більш швидкого поширення паразита. Тому вибір гібрида повинен ґрунтуватися на ступені зараження певного поля, що дозволить ефективно конт­ролювати вовчок та унеможливить провокацію еволюції його рас. Результативний контроль цього паразита можливий лише за умови використання комплексного підходу, який і  пропонує компанія «Сингента» у програмі Solguard. Програма Solguard – це  низка обґрунтованих і системних рішень, спрямованих на зменшення кількості вовчка на полі. Таких як агротехнічні заходи (культури­пастки, система обробітку ґрунту, тощо), вирощування генетично­стійких гібридів, наприклад, СИ Честер, СИ Ласкала, СИ Арізона тощо, та застосування виробничої системи Clearfield® або Clearfield® Plus  на таких гібридах, як СИ Барбаті, СИ Діамантіс, СИ Розета КЛП чи СИ Бакарді КЛП з подальшим застосуванням відповідного гербіциду (Каптора чи Каптора Плюс).  

 

Матеріал підготував Ігор Самойленко

ВИДЕО
СОБЫТИЯ