НОВОСТИ

Місце під сонцем

ТЕГИ:

Чи вдасться Україні втримати позиції зернового експорту в новому сезоні?

 

Маркетинговий рік завершився, хай живе новий! Минулий був для нас доволі успішним. Світ уже не дивується українському експортному поступу. Іншого від нас просто не чекають. Наші площі, строки сівби, погодні умови, врожайність, вал – серед основних чинників, які враховуються при визначенні ситуації на світовому зерновому ринку. Безумовно, в полі зору провідних зернових бірж та аналітиків і результати 2018/2019 МР.

 

Ще у травні очікувалося, що наші зерновики відвантажать на зовнішні ринки 49,3 млн т збіжжя, проте за підсумками сезону цей показник сягнув 49,7 млн т, що на 26,1%, що перевищує торішній показник. Обсяги експорту пшениці сягнуть близько 15,6 млн т (на 8,8% менше), кукурудзи – 29,8 млн т (в 1,6 рази більше), ячменю – 3,6 млн т (на 18,6% менше). Варто нагадати, що 2013 / 2014 МР загальні обсяги нашого зернового експорту становили 33 млн т, зокрема пшениці – 9,8 млн т, кукурудзи – 20 млн т. За експортом пшениці ми посідаємо п’яту сходинку у світі після РФ (36 млн т), ЄС (27 млн т), Канади (24 млн т), США (24 млн т); кукурудзи – четверту позицію, поступившись США (58 млн т), Бразилії (34 млн т), Аргентині (33 млн т).

Перша п’ятірка українських експортерів залишилася незмінною: «Кернел» – 10 %, «Нібулон» – 9,8 %, ADM – 6,4 %, Bunge – 6,3 %, ДПЗКУ – 5 %. Здебільшого зберег­лися й експортні вектори, котрі сформувалися впродовж останніх п’яти років. В азійські країни було відправлено близько 54 % загального обсягу зерна, на Африканський континент – 36 %, в ЄС – 8,9 %.

 

Пшениця: пропозиція буде високою

Ціни на збіжжя протягом року зберігали традиційну динаміку, яка починалася з непоганих показників під час жнив, продовжувалася зростанням до пікових значень у січні­лютому і падінням до мінімуму наприкінці сезону. Пшениця першою продемонструвала вірність цьому тренду. Згідно з дослідженням консультанта аналітичної компанії AGRITEL Вікторії Блажко, ціни на зерно продовольчої пшениці третього класу 2018 / 2019 МР стартували на CPT­порт Одеса з познач­ки $ 176. Проте вона протрималася лише близько двох тижнів. Після того як у західних, північних і центральних регіонах України випала рекордна кількість опадів та виникли побоювання щодо якості зерна, стало зрозуміло, що в Росії через посуху врожай буде меншим, тож ціна по­повзла вгору й 10 серпня підскочила до $ 214. Однак після збирання велика пропозиція придушила ринок, а другий піковий період настав на початку лютого – $ 223. Росія на той час продовжувала експортувати пшеницю рекордними темпами попри істотно нижчий урожай, через що знову відновилися розмови про можливі обмеження експорту продовольчого зерна з цієї країни, а це своєю чергою «підігріло» ціни. Однак на початку березня, коли стало ясно, що посіви в Причорномор’ї, Європі та Україні добре перезимували, ціни стали знижуватися й до кінця сезону повернулися до початкової позначки $ 174‑176. «Торішні цінові тренди в новому сезоні, швидше за все, будуть не такими яскраво вираженими з огляду на зміну фундаментальної картини ринку», – зауважує Вікторія.

Вже очевидно, що пропозиція зерна цієї культури буде більшою, аніж минулого сезону. Очікується рекордний урожай в Україні, USDA передбачає, що він становитиме 30 млн т, поточний прог­ноз AGRITEL – 29‑29,5 млн т, очікуваний вал збіжжя ярої та озимої пшениці в Росії – понад 80 млн т, виробництво в країнах ЄС також буде з плюсом. Прогнозується, що врожай пшениці у США отримають доволі високий, однак можуть бути проблеми з якістю зерна через зливи в основних штатах­виробниках Оклахомі та Канзасі. Наразі дощова погода вже призводить до затримки збиральної кампанії в цій країні. Можуть виникнути проблеми з виробництвом цього продукту в Австралії, де лютує посуха: спочатку прогноз становив 23,9 млн т, тепер його знизили до 21,2 млн т. Проте все одно цей показник перевищує торішній (17,3 млн т).

Тобто висока пропозиція, на думку Вікторії Блажко, на початку сезону негативно позначиться на цінах. Особ­ливо цей тиск посилиться тоді, коли ринок наповниться продуктом. У найближчий час слід очікувати активної присутності на ринку російської пшениці. В серпні можливе традиційне короткочасне підвищення цін, але потім висока пропозиція зробить свою «чорну справу». «Конкретні ціни сьогодні прогнозувати ще не можна. Однак скажемо з упевненістю, що за умови відсутності погодних катак­лізмів під час збиральної кампанії тиск на ринок у перші місяці кампанії буде доволі потужним», – наголошує Вікторія Блажко.

 

Ячмінь: високі ціни залишилися в минулому сезоні

2018 / 2019 сезону обсяги виробництва зерна цієї культури в Україні, ЄС і Росії дещо впали, відповідно зменшилася й пропозиція. Тому попри те, що ціни на ячмінь традиційно нижчі від цін на пшеницю, протягом 2018 / 2019 МР вони практично зрівнялися й в окремі моменти були навіть вищими за ціни на продовольчу пшеницю. Експортна кампанія починалася зі $ 176 за тонну (СPT­порт Одеса), першого цінового піка вона сягнула 10 серпня – $ 221, виросла до максимуму на початку листопада – $ 224, потім почалося помірне гальмування, а в лютому 2019‑го ринок узагалі майже зупинився. Через високу вартість ячмінь перестали купувати головні імпортери цієї культури – Саудівська Аравія та Китай. Зокрема, Китай почав замінювати дорогий ячмінь дешевшою кукурудзою. Тому ціни покотилися донизу і на кінець сезону впали до $ 155 (СPT­порт Одеса). Вони зазнали також впливу від очікувань нового, досить високого врожаю, який сформувався і завдяки сприятливим погодним умовам, і збільшенню площ. USDA прогнозує, що в Україні буде зібрано близько 9 млн т зерна цієї культури, AGRITEL наразі оцінює цей показник на рівні 8,6 млн т, однак у будь­якому разі врожай буде вищим за попередній більш ніж на мільйон тонн. Більше цього продукту вироблять також ЄС, Канада, Росія й Австралія. Загалом, пропозиція на світовому ринку має збільшитися приблизно на 10 млн т. Цей прогноз уже починає тиснути на ціни. Всі чекають відновлення тендерів у Саудівській Аравії, може повернутися обличчям до ячменю й Китай, де наразі імпортний ячмінь є дешевшим за кукурудзу на внутрішньому ринку. Словом, рівень цін на ячмінь має бути нижчим від торішнього (що ми вже бачимо сьогодні) й малоймовірно, що йому знову вдасться випередити за ціною пшеницю. «В новому сезоні може відновитися той баланс, коли фуражна пшениця, ячмінь і кукурудза за ціною майже не відрізнятимуться один від одного», – вважає експерт.

 

Кукурудза: увага прикута до США

Торішній рекордний урожай кукурудзи в Україні підклав їй велику свиню, бо вона стала найдешевшою з усіх зернових культур. У сезон, який для кукурудзи починається в жовтні, увійшли з ціною $ 153 (СPT­порт Одеса). Це в той час, коли ячмінь коштував $ 221. Різниця – близько $ 70! Через деякий час ціни сягнули мінімуму – $ 147. Проте в міру того, як ринок став поглинати вироблене, ціна поступово підростала й сягнула максимуму наприкінці січня – $ 171, другий пік вона почала штурмувати у травні­червні у зв’язку з ситуацією в США – $ 170. Однак подальше зростання цін на старий урожай носить обмежений характер, бо з липня всі експортери активно переключатимуться на пшеницю, ячмінь, ріпак, тобто обсяги експорту мають знизитися. Плюс до цього – на ринок виходить Бразилія зі своїм рекордним урожаєм. Україна 2018 / 2019 МР експортувала рекордні обсяги кукурудзи. Ще на початку сезону більшість експертів прогнозувала, що обсяг експорту сягне 29 млн т, і, судячи з усього, до жовтня цей показник буде не лише досягнутий, а із високою ймовірністю перевершений. Таких показників українського експорту вдалося досягнути завдяки тому, що Європа мала проблеми з виробництвом усіх зернових – ячменю, пшениці, кукурудзи, що створило рекордний попит на імпортну продукцію. Загалом, за попередньою оцінкою, країни ЄС за сезон мають поглинути 13 млн т української кукурудзи, тоді як протягом попереднього сезону – лише 8 млн т.

Нового сезону увага учасників ринку прикута до ситуації в США, де буде вироблено менше зерна цієї культури. Однак питання в тому, наскільки менше. Минулого сезону врожай кукурудзи в США становив 366 млн т. Якщо цей показник знизиться на 40‑50 млн т, це стане істотною підтримкою для світового ринку. Згідно з офіційними даними, через несприятливі погодні умови тамтешні фермери вже зменшили посівні площі на 3 млн акрів, хоча, за оцінками американських експертів, уточнений показник може знизитися на 5‑10 млн акрів. Окрім того, великим питанням лишається майбутня врожайність кукурудзи, з огляду на те, що велика частина зернової культури була посіяна після закінчення оптимальних строків для сівби.

Через це ціни на кукурудзу на Чиказькій біржі зростають. На що не може не реагувати український ринок, бо США є світовим лідером експорту цієї культури. USDA прогнозує: Україна виробить 33 млн т кукурудзи і, якщо не трапиться якихось катаклізмів, може досягнути другого рекордного показника в українській історії вирощування цієї культури. В разі зменшення виробництва США вимушені будуть скорочувати обсяги експорту, а для забезпечення внутрішнього споживання збільшать імпорт кукурудзи з Бразилії, що, своєю чергою, може призвести до розвантаження світового ринку й підвищення попиту на українську кукурудзу на ринку ЄС та підвищення цін. Ситуація на кукурудзяних плантаціях Південної Америки нормальна, Бразилія й Аргентина вже почали експорт. Вікторія Блажко говорить, що наразі ціни української кукурудзи нового врожаю на CPT­порт Одеса пробили позначку $ 170 із поставкою в жовтні та мають потенціал до подальшого зростання.

 

Соя: перспективи туманні

На початок сезону ціни CPT­порт Миколаїв на цю культуру порівняно з квітнем 2018 року впали майже на $ 80. Перша причина – скасування ПДВ при експорті для тих, хто її не виробляє. Друга пов’язана з торговельною війною між США та Китаєм, який внаслідок цього відмовився від поставок американської сої (хоча з грудня 2018 року закупівлі в невеликих обсягах на період переговорів відновилися, але знову припинилися, коли переговори зайшли в глухий кут). Дешева соя зі США у пошуках вільних ніш на світовому ринку стала витісняти інших гравців, зокрема й Україну. Заокеанська соя знайшла збут у країнах ЄС. Сезон для української сої розпочався у вересні ціною $ 340 за тонну на CPT­порт Миколаїв, після цього намітилася стійка тенденція до зниження: в листопаді – $ 317. Це й не дивно, оскільки, окрім вищезгаданих чинників, стало зрозуміло, що врожай сої в Україні буде рекордним – майже 4,5 млн т. Піку ринок сягнув у лютому 2019‑го, якщо це можна назвати піком – $ 341, потім знову відбулося зниження аж до $ 310‑315 на CPT­порт Миколаїв, або 8700 грн / т, EXW, Центральний регіон, станом на початок червня. Слід зауважити відчутне падіння темпів експорту української сировини 2018 / 2019 сезону. Нідерланди, які входили в п’ятірку ключових споживачів української сої, взагалі перестали її купувати, через санкції практично зупинилися поставки до Ірану. Загалом, за минулий сезон обсяги експорту української сої впали на 22 %. Однак обсяги внутрішньої переробки відповідно не збільшилися. За оцінками експертів, потужностей переробних підприємств вистачає, аби переробити близько 5 млн т сировини, однак виникають проблеми зі збутом соєвої олії та шроту. Щоб наростити свою присутність і знайти нових покупців, налагодити схеми й ланцюжки збуту, українським переробникам потрібен час. Окрім цього ми стикнулися з потужною конкуренцією з боку продуктів соєвої переробки США. Внаслідок цього на початку 2019 року навіть виникала затовареність на складах українських переробників.

Щодо перспектив нового сезону: бачимо зниження площ під соєю. За даними Мінагропродполітики, планували засіяти 1,8 млн га, але по факту реальною виглядає цифра в 1,6‑1,65 млн га, що, однак, не набагато нижче показника 2017 року – 1,7 млн га. Тому, якщо врожайність буде знову доволі високою, виробництво цієї олійної культури в Україні не повинно істотно знизитися.

Підтримка ринку може надійти з іншого боку Атлантики. «У США через дощі виникли проблеми з сівбою сої, можливий спад вироб­ництва. Однак він має бути досить відчутним, щоб на ринку щось кардинально змінилося. Тому наразі перспективи для нашої сої залишаються доволі туманними», – дійшла висновку Вікторія Блажко.

 

Ризики й виклики нового сезону

Якщо USDA або якась інша поважна агенція прогнозує ті чи інші цифри, то це не означає, що вони автоматично збуваються. В розрахунок беруться роками напрацьовані логістичні та бізнесові схеми, логіка й закони світового ринку, погодні умови, аграрні потенціали країн. Однак у гру може несподівано вступити низка інших чинників: зміна політичної ситуації, фітосанітарних правил, бюрократичні рогатки тощо. «Чи є якісь обставини, які можуть непокоїти українських трейдерів напередодні нового маркетингового року?» – запитали ми директора компанії Engelhart CPT Ukraine Олену Зирянову.

Для України останнім часом почав відкриватися ринок Індонезії. Однак урядові структури цієї країни стали вимагати від експортерів, щоб вони пропускали партії обсягом 50 тис. т через сушильні агрегати під температурою 70 градусів, вони це називають хіт­трітменом, пояснює Олена Зирянова. У такий спосіб тамтешня влада хоче захистити місцеві посіви від таких хвороб пшениці як тверда та карликова сажка. В Україні цю складну процедуру може виконувати лише «Нібулон». Проте на сьогодні домовлено, що в тому разі, якщо ці хвороби не будуть виявлені українськими фітосанітарними органами, партія зерна одержує сертифікат якості без процедури «хіт­трітмен» і спокійно мандрує до Індонезії. Якщо ж кінцеві споживачі виявлять уражене зерно, то вони самі його повинні знезаражувати, оскільки на млинах мають відповідне обладнання. Однак за таких обставин експорт українського зерна призупиняється на невизначений період. «Побачимо, наскільки така політика буде ефективною, – говорить Олена. – Ми експортуємо до цієї країни понад мільйон тонн пшениці третього класу, за цей ринок конкуруємо з австралійським зерном. А тому така домовленість – великий ризик. Якщо вони законт­рактували наше зерно за однією вартістю, а ціни тим часом підуть донизу, то одразу ж зростає вірогідність того, що вони знайдуть там цю хворобу».

З’явився новий виклик на внутрішньому ринку України – прагнення аграріїв впливати на нього. Вони стали достатньо сильними у фінансовому плані, тож починають протистояти ринковим тенденціям. Якщо ціна нижча від тієї, на яку вони розраховують, то не продаватимуть. Тобто трейдерські позиції можуть не спрацьовувати. Аграрії спроможні добитися, що ринок піде вгору, а це втрата грошей, зникнення низки гравців, у яких немає стабільного ланцюжка поставок. Як реагувати? Іти на компроміси, але якщо йдеш на зниження, то варто бачити дно, нижче якого не слід опускати ціну, радить Олена. Третій виклик, на який мусять реагувати трейдери, – логістика. Перевалочна потужність портів за останні роки виросла. Вона здатна перевалити 100 % урожаю, але щоб повністю завантажити всі термінали, потрібен розвиток внутрішньої логістики. «Ми віримо, що здоровий глузд переможе, уряд всебічно сприятиме розвитку річкового, автомобільного й залізничного транспорту», – висловила впевненість Олена Зирянова.

 

Нервова логістика

З кожної ринкової позиції минулий МР і перспективи майбутнього виглядають по‑різному. У трейдера один погляд, в аграрія – інший, у потужного виробника, котрий має доступ до зовнішніх ринків, він також відрізнятиметься. «Ми були раді високому врожаю зернових торік, однак, з іншого боку, він викликав певну напругу в роботі, – розповідає комерційний директор компанії Grain Alliance Таїр Мусаєв. – Якщо у травні – на початку червня ми зазвичай уже повністю звільняли свої елеватори від зерна та починали готуватися до нового сезону, то нинішнього року в цей період продовжували виконувати контракти та доставляти зерно в порти. Тобто на ремонтні роботи, фумігацію, оновлення обладнання в нас залишалося дуже мало часу».

Ще один серйозний і досить несподіваний виклик для всіх аграріїв північних, західних і центральних регіонів – загроза ураження ранніх зернових сажковими хворобами. Однак Grain Alliance вискочив, як мовиться, сухим із води, бо встиг зібрати озиму пшеницю до затяжних дощів. Більш того, щоб перестрахуватися, вирішили відмовитися від надання послуг зі зберігання та перевалки зерна аграріям у зоні елеваторів холдингу. Тобто майже в буквальному сенсі дмухали на воду. І завдяки цьому вдалося відправити в порти чисте високоякісне зерно. Відмова від сторонніх клієнтів трохи вдарила по цій статті доходів, водночас завдяки дефіциту високо­якісної пшениці вдалося реалізувати її за вигіднішими цінами та зберегти репутацію компанії.

Як і всі високотехнологічні компанії, Grain Alliance одержала рекордні врожаї пізньої зернової групи. Через високий вал зерна ринок почав іти донизу, але завдяки тому, що компанія заздалегідь уклала форвардні контракти, вдалося витримати тиск на ціни. Проте знову ж таки великі обсяги власного врожаю не дали змоги надавати послуги зі зберігання стороннім клієнтам.

Щодо логістики. Здавалося б, гірше бути вже не може, проте минулого сезону «Укрзалізниця» здивувала новими сюрпризами. Це і значне та неодноразове підвищення розцінок на перевезення зернових, і закриття так званих малопродуктивних станцій, курс на розвиток маршрутних відправлень.

На жаль, рішення УЗ якщо і проходять через суспільні слухання, то вкрай нечасто та більше формально. Ринок про ці рішення дізнається максимум за місяць до втілення, але і на тому спасибі.

Хоч би що там було, а компанія Grain Alliance встигла перевести два елеватори на маршрутні відправлення, на інших підготовлені ступінчасті маршрути, коли відправлення маршруту (54 вагони) відбувається з двох елеваторів на сусідніх станціях. Однак відправка «ступінчаток» була призупинена Південно­західною залізницею з листопада 2018‑го і по квітень поточного року. Про це ми, як і більшість учасників ринку, дізналися наприкінці жовт­ня. І для виконання форвардних контрактів змушені були замовляти приватні вагони, звісно, за вищу ціну у високий сезон.

Процедура розподілу вагонів через ProZorro теж не допомогла: змінювалися правила з погляду обсягів перевезень, висувалися умови, що слід купувати 10 маршрутів із точки А до точки Б і жодних варіантів. Сьогодні вже нібито можна брати з гарантованими строками і «повагонку», й маршрути, й напівмаршрути, але пропозиції, які можна одержати на цей момент від учасників ринку, набагато вигідніші, ніж на ProZorro. Ціни під час цієї процедури розганяються внаслідок того, що багато станцій було закрито.

Таїр Мусаєв

 

Зараз, при відвантаженні приватними вагонами, ми можемо дозволити собі вантажити з немаршрутних елеваторів чи повагонку, чи маршрут за 3‑4 доби. Проте власники приватних вагонів дивляться на це спокійно, оскільки набагато більше часу витрачається в порту або в очікуванні локомотивів. «Вивчається питання створення парку власних вагонів, дуже багато подіб­них зернових компаній зважилися на цей крок. Однак вагони – не ключовий чинник. Скажімо, компанія прид­бає маршрут із 54 вагонів. Як забезпечити їхню оборотність, яка має становити як мінімум два рази на місяць, не маючи локомотивної тяги? А якщо не можна добитися оборотності, тоді ефективність інвестицій буде вдвічі­втричі нижчою. Тому поки немає ринку локомотивної тяги, заходити в ринок вагонів досить ризиковано», – вважає Таїр Мусаєв.

«Чого ви очікуєте від нового сезону з урахуванням інформації, яка надходить із різних кінців світу?» – запитую його.

«У довгостроковій перспективі очікується тренд щодо збільшення виробництва зерна загалом у світі і в Україні зокрема. Поточного року, згідно з останніми даними USDA, несприятливі погодні умови під час посівної у США можуть позначитися на якості сходів, спричинити серйозні втрати посівних площ. Це вплине й на загальносвітову пропозицію, по‑перше, кукурудзи, по‑друге, сої. Український урожай озимих і ярих культур поки що прогнозується на показниках, близьких до торішніх. Щоправда, спека, яка встановилася у червні, звісно, може внести свої корективи. Якщо ж ґрунтуватися на оптимістичному сценарії за рівнем урожаю­2018, то за пропускну здатність портів ми спокійні, бо їхні потужності збільшуються, але проблеми логістики цього сезону будемо долати, мобілізуючи сили та ресурси. На ціни, на жаль, ми не можемо вплинути. Єдиний захист від коливань – зниження собівартості, підвищення ефективності виробництва. За цими показниками ми стежимо дуже уважно й робимо все, щоб вони поліпшувалися. Сподіваюся, що сезон буде вдалим для нашої компанії і загалом для України», – підсумовує Таїр Мусаєв.

Україна нового сезону має непогані шанси не лише втримати свої експортні позиції, а й поліпшити їх. Проте вже сьогодні варто дивитися далі. Цілком очевидно, що логістичний ланцюжок, який сформувався впродовж останніх 28 років, працює з граничним перенапруженням. Йому бракує високоякісних автошляхів, локомотивів, вагонів, відновлених водних магістралей, довірливих стосунків між трейдерами та аграріями, прямих виходів на зовнішні ринки дрібних і середніх виробників, що гарантуватиме їм вищі закупівельні ціни, адже в умовах зниження прибутковості зерновиробництва 70‑100 доларів на дорозі не валяються. Чи встигне держава спільно з бізнесом налаштувати цю систему за десять найближчих років до того, як виробництво зерна в нашій країні сягне 80 млн т, а згодом і 100 млн т? Чомусь я думаю, що у нас усе вийде.

 

Олександр Карпенко

ВИДЕО
СОБЫТИЯ