НОВОСТИ

Правила сходження на аграрний Олімп

ТЕГИ:

Олександр Карпенко

 

Український офіс ФАО ООН під час Міжнародних днів поля у УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого в Дослідницькому на Київщині провів четвертий тренінг Польової школи фермера, яка діє в рамках проекту «Інтегроване управління природними ресурсами деградованих ландшафтів степової та лісостепової зон України».

 

Що ж таке «інтегроване управління природними ресурсами»? Фахівці ФАО пояснюють, що головна ідея цієї організації – сталий розвиток, який має три аспекти: соціальний, економічний, екологічний. Оскільки ґрунти є одним із найпродуктивніших ресурсів для виробництва продовольства, то сталий розвиток неможливий без сталого поводження з ґрунтами. Інтенсивне використання ґрунту може дати високий результат на короткій дистанції, проте на довгій може призвести до його деградації та порушення принципу сталості. Альтернатива – інтегроване управління природними ресурсами, або комплексне використання всіх засобів, пов’язаних із обробітком ґрунту, меліорацією, науково обґрунтованими сівозмінами, підбором техніки, технологій, сортів, і таким чином у комплексі, інтегровано можна досягати позитивних результатів, тобто призупинення деградації на першому етапі та відновлення і розширене відтворення ґрунтів у подальшому.

У заході взяли участь фермери з усіх регіонів України, а також науковці УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого та Білоцерківського державного аграрного університету. Учасники тренінгу оглянули дослідні полігони, закладені на полях УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. Особливу увагу привернув «АгроОлімп», де випробовуються кілька технологій основного обробітку ґрунту: оранка, дискування, глибоке розпушування, міні­тіл. Гості мали змогу ознайомитися з набором техніки та технологій, що в них використовується.

 

Смуговий обробіток ґрунту

Смуговий обробіток ґрунту, або Strip­till, – технологія дуже цікава для будь­якого аграрія, особливо в умовах недостатнього зволоження. Вона полягає в тому, що обробляється не вся площа поля, а лише смужки, в які висівають ті чи інші культури. Це дає змогу високо­якісно розпушити ґрунт у зоні розвитку кореневої системи рослин, добитися його оптимальної структури, поліпшити аерацію, нагро­мад­ження та збереження вологи. Також забезпечується локальне розміщення потрібної дози мінеральних добрив і рівномірний розподіл рослинних решток у міжсмуговому просторі, що захищає ґрунт від випаровування вологи. Так популярно пояснює переваги цієї технології заступник директора УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Микола Новохацький.

Strip­till народився у США, а разом із ним і весь шлейф машин, який забезпечує цю технологію. Серед найпоширеніших агрегатів для проведення осіннього середньо­глибинного Strip­till на глибину 20‑30 см – 1tRiPr (Orthman), Gladiator (Krause), Till­n­Plant (Schlagel), 7600 (Sanflower). Обов’язковим елементом конструкції цих агрегатів є стояк для обробітку ґрунту, який заглиблюється на 20‑30 см. Через нього можна подавати рідкі або сипкі добрива на потрібну глибину, зокрема на два рівні внесення. Такі агрегати найпоширеніші та здебільшого добре придатні для осіннього обробітку ґрунту. І навпаки, слід мати на увазі, що використання їх для проведення весняного обробітку ґрунту недоцільне у зонах недостатнього зволоження, оскільки стійка сильно висушує ґрунт, наголошують науковці інституту.

Раніше вважалося, що смуговий обробіток ґрунту для дрібних аграріїв недоступний, оскільки агрегати, що прибувають для реалізації цієї технології з­за океану, по‑перше, дуже дорогі, а по‑друге, потребують значних енергетичних витрат, наприклад, не менше, як 300‑сильного трактора. У середньому ціна однієї секції становить близько $ 5‑7 тис. США. Такі витрати може собі дозволити лише аграрій, котрий має в користуванні як мінімум 4 тис. га. А що робити виробнику меншого калібру, якщо він зацікавиться такою технологією? Вихід із цієї ситуації знайшли фахівці УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. Спільно з інженерами Білоцерківського заводу «Агрореммаш­БЦ» розробили власний агрегат для смугового обробітку ґрунту СТА­4. Якщо закордонні агрегати, які потребують високого тягового зусилля, можуть поєднувати кілька операцій, то вітчизняні розробники пішли шляхом їх розділення: осіннє нарізання щілин – окремо, а весняна сівба – окремо.

Агрегат СТА­4 чотирирядковий, чотирисекційний, також має блок для внесення добрив, успішно працює із трактором потужністю 100 к. с. типу МТЗ, пояснює один із його розробників, завідувач відділу наукових досліджень і випробувань машин у рослинництві УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Леонід Шустік. Якщо Orthman сконструйований так, що може працювати лише з міжряддям 70 см і з цим не можна нічого вдіяти, то СТА­4 має змінну геометрію, тобто може працювати і на 70, і на 90 см. Підняли його, переставили робочі органи для того, щоб працювати з певною культурою. Наприклад, кукурудза потребує міжряддя 70 см, а соя – 45 см, тобто одна й та сама нарізана смуга, в яку внесли добриво, працює на два рядки сої.

Одразу постало запитання: «Чим сіяти?». Адже обидва модулі мали збігатися за параметрами та шириною міжрядь. Відповідь шукали разом із конструкторами відомого заводу Elvorti. Знай­шли його у переобладнанні сівалки «Вега­6 / 8», її доповнили культерним ножем, який перерізає рештки та розчищає від них поверхню поля перед висівним пристроєм. Для дослідження та пропагування цієї технології в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого закладено спеціальний полігон.

Сівозміна на цьому полігоні побудована так: кукурудза – кукурудза – соя. Під час досліду відстежуються ефективність внесення добрив на кілька рівнів і різні способи сівби, наприклад, пунктирний, шаховий. «Ще є чимало нюансів, коли переходиш із міжряддя 70 см на 45 см, то є проблема зниження швидкості, модульної несумісності, ти можеш потрапити культерним ножем у нарізану щілину минулих років, тоді виникає коливання агрегату, тобто багато чого ще слід відпрацьовувати…» – говорить Леонід Шустік.

Гості поцікавилися, наскільки ефективним виявився цей метод порівняно з іншими. Науковці ведуть порівняльний аналіз виробництва на цьому полігоні п’ять років поспіль. Який рік узяти? 2015‑й у плані вологозабезпечення був одним із нетипових. За середньобагаторічної норми опадів 587,6 мм випало лише 392,4 мм, тобто нестача вологи за вказаний період становила 195,2 мм. До того ж опади розподілялися вкрай нерівномірно. Крім цього протягом вегетаційного періоду 2015 року сума активних температур (понад +10°С) становила 3051,6°С, що на 163,8°С перевищує середньобагаторічну норму. Так от, рівень продуктивної вологи в шарі ґрунту 0‑40 см у смугах для кукурудзи, висіяної по кукурудзі й сої, був значно вищим порівняно з контролем (оранка). Це пояснюється тим, що необроблена частина міжряддя краще утримує вологу і є вологопідживлювальною зоною для смуг із рослинами, а також локалізованим розміщенням добрив. Урожайність на цих ділянках була вищою на 10‑15 відсотків від контрольних.

Леонід Шустік

 

Досягай більшого

Назва полігону «АгроОлімп» – символічна. Вчись, експериментуй, впроваджуй найновіші технології і досягнеш найвищих аграрних висот. Площа «АгроОлімпу» в Дослідницькому немала і невелика – 150 га. Тут застосовується п’ятипільна сівозміна на фоні чотирьох систем основного обробітку ґрунту. Головний акцент у дослідженнях на те, як рослини реагують на зміни клімату, розповідає Микола Новохацький. Ведуться спостереження за чотирма системами обробітку ґрунту: оранкою, глибоким обробітком без обороту пласта (чизелюванням), дискуванням на 10‑12 см і Mini­till. Перевага мінімального обробітку ґрунту проявляється в істотній економії пального, але є й недоліки. Останні виявляються у засиллі бур’яну, на боротьбу з яким аграрій вимушений витрачати більше грошей. Більші обсяги внесеного ЗЗР – це негативний вплив на структуру ґрунту, біоту в ньому. Не кожній культурі підходять ґрунтообробні новації. Одне слово, служителям «АгроОлімпу» є над чим сушити голову. Цей полігон закладався саме тоді, коли на початку 2000‑х No­till став аграрною модою, тож деякі гарячі голови в керівних кабінетах мріяли про те, щоб вона поширилася в усіх регіонах України. Науковці мали дати відповідь на запитання, наскільки доречною або, навпаки, небезпечною є така тенденція. Досліди підтвердили давню приказку: не можна стригти всі регіони під одну гребінку. Кожен має застосовувати культури, сорти, технології відповідно до своїх ґрунтово­кліматичних особливостей. Адже кожна культура по‑різному реагує на зміну глибини обробітку ґрунту. Наприклад, бобовим її зменшення не подобається, вони люблять розвиватися в максимально розпушеному ґрунті з вільним доступом повітря, бо цінність цих культур у тому, що на їхній кореневій системі утворюються бульбочки, які фіксують азот. Рослина живить себе сама ще й залишає після себе близько 120 кг / га біологічно фіксованого доступного азоту. Якщо ж доступу повітря немає, то азот слід вносити в мінеральній формі, що знову ж таки призводить до деградації ґрунту і додаткових витрат. Пшениця після гороху не вимагає глибокого обробітку, можна обмежитися поверхневим. Словом, подібні особливості має кожна культура.

При зменшенні глибини обробітку ґрунту виникає також проблема поводження з пожнивними рештками. Якщо колись усю солому збирали та відправляли на корми або на підстилку худобі, то сьогодні вона майже вся залишається на полі. Дуже важливо рівномірно розподілити на полі подрібнену пожнивну масу, щоб не залишалося покосів та куп в одних місцях і відкритих ділянок – в інших. Це непроста справа навіть для тих господарств, які мають найсучасніші збиральні та ґрунтообробні засоби. Ще один момент: на цих рештках концентруються збудники хвороб і шкідники. Як зарадити напасті, не завдаючи шкоди ґрунту? Відтак довелося заснувати полігон біотехнологій (п’ятипільну зернову сівозміну на площі 36 га), де застосували й випробували цікаві напрацювання наукових установ та відомих компаній з виробництва біопрепаратів. Сидерація – це також мистецтво, яке допомагає вмілому та обізнаному агроному і, навпаки, не дає ефекту тому, хто застосовує його суто формально. До сидератів слід ставитися не лише, як до різновиду органічних добрив, а й як до засобу поліпшення вуглецевого живлення рослин. «На цьому полігоні ми відійшли від глибокого обробітку у вигляді оранки, ці поля не бачили плуга понад вісім років. Хід технологічних операцій такий: зібрали попередник (наприклад, пшеницю), розподілили рештки по полю. Якщо виникають нерівномірності, використовуємо зубові борони з шириною захвату 15 м, після цього обробляємо поверхню біодеструкторами стерні. Потім поле дискуємо, рештки частково заглиблюються у ґрунт, далі висівається сидеральна культура, – розповідає Микола Леонідович. – Як сидерат ми використовуємо хрестоцвітні, це переважно гірчиця, яка за нормального вмісту вологи в ґрунті до осені може сформувати масу 20‑24 т / га. Через зменшення кількості опадів знижується продуктивність сидеральних культур, а тому відразу після комбайна мають пройти диски, щоб захистити ґрунт і зберегти вологу. Опісля поле передисковується, зелена маса перемішується з ґрунтом, а перед входом у зиму проводиться глибоке розпушування. Навесні відчуття буде таке, ніби ви стоїте на перині, бо верхній шар через насиченість органікою стає пухким. Використання деструктора стерні сприяє тому, що солома попередніх культур прискорено розкладається та залучається до обігу поживних речовин».

 

Знаючи про напрацювання «АгроОлімпу», до його творців протягом року постійно звертаються за порадами фермери та агрономи з усіх регіонів. Одного разу хтось поскаржився на те, що сохнуть ярі ячмені. Науковці проаналізували ситуацію. Пояснення виявилося доволі простим. Річ у тім, що останніми роками зима дуже швидко переходить у літо, оминаючи весну. Посіяли, одержали сходи. Верхній шар ґрунту дуже швидко пересихає й ячмінь просто не встигає сформувати вторинну кореневу систему, а це мінус 30‑40 % урожаю. «Застосовуйте нашу систему, проблем не буде», – порадили агроолімпійці.

 

Верба, на якій долари ростуть

Як гадаєте: чи пов’язані між собою проблеми забезпечення місцевих громад енергетичними засобами та високий рівень розораності сільгоспугідь? Микола Новохацький вважає, що вже сьогодні можна використати 1,7‑2 млн га маргінальних земель для культивування біоенергетичних рослин. На біоенергетичному полігоні в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого відпрацьовані технології їх вирощування, обраховано економічну ефективність. Якої захмарної ціни не сягнула б вартість соняшнику, торгувати енергоносіями завжди буде в рази вигідніше. Енергетична верба збирається раз на 3‑4 роки, дає до 70 т / га при збиральній вологості, а це енергетичний еквівалент 30‑35 тис. м3 газу. Це довготривала інвестиція, ділянка верби витримує 7‑8 виробничих циклів збирання впродовж 24‑25 років експлуатації; міскантус може рости 23‑24 роки, прибутки слід рахувати, починаючи з третього року закладки, коли буде зібрано перший урожай. Такі культури вигідні не лише виробнику, а й місцевій громаді, оскільки тепло, одержане із біомаси, у три­чотири рази дешевше, виробленого із газу. Микола Леонідович навів кілька прикладів, коли місцеві громади використовують біомасу з енергетичної верби, тополі, міскантусу для опалення шкіл, лікарень, будинків культури. Щепа із цих рослин також застосовується як енергоресурс для зерносушильних агрегатів на елеваторах на інших аграрних та промислових підприємствах.

«Павловнія… За перший рік вегетації висота стебла може досягати до 1,5 м, навесні, згідно з технологічною картою, проводиться технологічний зріз, після відростання залишається стебло­лідер, решта видаляється, деревину цієї рослини використовують і для палива, і як чудовий матеріал для будівництва яхт, не крутиться, не коробиться, на четвертий рік може досягти висоти 18 м, розмножується за технологією ін­вітро (в пробірці), ви бачите плантацію третього року вегетації», – проводив екскурсію для гостей Микола Новохацький.

 

Пошуки ідеального сорту

Кожен аграрій постійно перебуває в пошуку ідеального сорту культури, яку вирощує. Щоб вона була стійкою проти хвороб, вилягання, посухи, була невибаг­лива до живлення, водночас давала найвищий урожай. Вітчизняний сорт у рекламних проспектах не побачиш, там домінують іноземні, а тому учасники тренінгу допалися до демоділянок із новими сортами, створеними установами НААНУ, як спраглий до води. Коментував сортові експозиції заві­дувач відділу інноваційних випробувань полігону НААНУ, що у Ксаверівці­2 на території дослідного господарства «Саливінківське», Павло Волошин. Гості занотовували почуте, фотографували посіви, одне слово, вдома буде доволі інформації для роздумів. Найдовше затрималися біля демоділянок з лікарськими рослинами. «Овва! Та це ж чудова ніша, яка дасть змогу фермеру довго триматися на плаву», – сказав хтось.

«Цей захід об’єднав і фермерів, і науковців. І ті, й інші взяли участь у дискусії щодо того, яка технологія найкраще розкриватиме потенціал ґрунтів, захищатиме їх від деградації в умовах конкретної зони. Кожен агроном мав свій рецепт, свою думку, але всі дійшли згоди, що в умовах України найкраще використовувати не закордонні, а вітчизняні технології, створені й випробувані для умов Степу, Лісостепу, Полісся. Інтерес ФАО в тому, щоб якнайбільше агрономів під час цих тренінгів дізналися про різні техніки обробітку ґрунту (No­till, Verti­till, Mini‑till), почали використовувати їх та дотримувалися науково­обґрунтованих багатопільних сівозмін, аби у кінцевому результаті досягти нульового рівня деградації ґрунтів і підвищення рівня продовольчої безпеки України і людства загалом. Тренінг в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого – один із кроків у цьому напрямку», – так прокоментував цей захід фахівець ФАО Олександр Журавель.

«Такі тренінги дуже корисні. Проте потрібні адміністративні або економічні засоби, аби стимулювати аграріїв до застосування науково обґрунтованих сівозмін, використання ґрунтозахисних технологій. У мене просто серце крається, коли бачу, як розорюються круто­схили або сіється кілька років поспіль соняшник по соняшнику. Аграрій має бути не лише освічений, а й вихований», – підсумовує заступник директора УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Микола Новохацький.

ВИДЕО
СОБЫТИЯ